Перший книжковий серіал — «Пригоди Робінзона Крузо»

Мабуть, немає у світі людини, яка б не знала історії Робінзона Крузо. Всім також відомо, що книжку про ці дивовижні пригоди написав Даніель Дефо. Але не надто відомим є той факт, що на написання «Робінзона» письменника надихнула цілком реальна історія англійського штурмана Олександра Селькірка. Цей англієць у 1704 році, перебуваючи у плаванні, посварився з капітаном і був висаджений на безлюдному острові. Штурмана-невдаху знайшли через три роки, і він отримав шалену популярність – переказ його історії опублікували всі газети тогочасної Англії. Невідомо, чи зустрічався Дефо із Селькірком особисто, але, працюючи на той час журналістом, оповідь про нього чув стовідсотково.
Пройшов десяток років, і шістдесятирічному Дефо сяйнула ідея написати книжку з таким сюжетом. Усе було б добре, але скільки письменник не оббивав пороги видавництв, твір до друку взяти не поспішали. Зі старого журналіста сміялися, кажучи, що такими дурницями займатися не хочуть. Проте коли автор уже майже зневірився, містер Вільям Тейлор, власник фірми «У Корабля», згодився надрукувати книжку, і 23 квітня 1719 р. Англія стала свідком літературної сенсації під назвою «Життя та пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорку, ним самим написані».
Перший тираж становив 1 500 екземплярів і продавався по п’ять ши­лінгів. Для порівняння – кінь у ті часи коштував 15 шилінгів. Три книжки – пов­на тяглова сила. І в перший же місяць книга витримала аж чотири видання!
Дефо чудово розумів, що успіх притягує успіх, і незабаром читачі отримали продовження улюбленого роману – такий собі сіквел «Робінзон Крузо ІІ». Цей хід не був помилкою – «Робінзон ІІ» витримав аж два видання 1719 року, і ще два – 1722 року. Другу книжку купували, і Дефо вже не міг зупинитися – написав третього «Робінзона». Ось тільки назва цього разу підвела – «Серйозні роздуми протягом життя та пригод Робінзона Крузо, які містять його бачення ангельського світу». Якщо автор не може зупинитися самостійно, йому допоможуть це зробити читачі. Третю частину купувати ніхто не схотів, і вона зазнала фінансового краху. Не допомогла навіть велика розкладна карта Робінзонового острова, яка йшла в комплекті з кожним примірником «Робінзона ІІІ».
Один із біографів Дефо писав: «Першу частину «Робінзона» прочитали мільйони, другу – тисячі, третю – одиниці. І одиниці, і тисячі можуть запевнити мільйони, що вони нічого не втратили». Написання продовжень було суто комерційним ходом, який певною мірою себе виправдав.
Успіх не може не привертати уваги. Ті, хто не так давно проганяв від свого порогу Дефо, тепер просто кипіли від заздрощів. Обурення вони виливали в довгих та непристойно образливих листах на адресу видавця й автора «Робінзона» та в шквалі літературних рімейків, які обрушилися на світ мало не наступного дня.
Але попри все неблагородство такої справи, наслідування популярного твору принесло автору певну вигоду. Скажімо, Чарльз Гілдон у книзі «Життя та незвичайні пригоди містера Д… Д… Ф…, панчішника з Лондона» відкрив світу очі на величезну кількість помилок, яких у «Робінзоні» припустився й автор, і видавництво. Дефо оперативно переписав свою книжку, по гарячих слідах виправляючи недогляди. Але одна з помилок так і залишилася для нащадків, – у четвертому розділі Робінзон вирішив поплисти на корабель, роздягнувся, а коли дістався до трюму, напхав повні кишені (!) сухарів.
Спливав час. Дефо помер, його книжка живе й нині. Читають її всі. Але не повністю. І не тому, що текст надто складний і його важко подолати, а тому, що в 1722 році було видано скорочену версію, яка настільки сподобалася публіці, що досить скоро витіснила оригінал.
Узагалі Дефо дуже б здивувався, якби дізнався, що його книжка сьогодні сприймається як дитяча. Писалася ж вона як цілком серйозний твір для дорослих! Усе круто змінилося з легкої руки Руссо. У 1762 році французький гуманіст видав свого «Еміля». Там хитрун Руссо примусив п’ятнадцятирічного Еміля читати «Робінзона Крузо» замість вивчення творів Арістотеля, як було тоді узвичаєно для освіти молоді. Зрозуміло, що Руссо підкупили педагогічні цінності твору, але цей епізод не тільки здійснив переворот в історії освіти та поклав початок хвилі дитячої літератури в Англії, але й навіки прославив «Робінзона Крузо» та його автора.
Цікаво, що було б, якби Дефо так і не достукався до жодного видавця?..

Євген БОЖЕНКО