Ростислав Мельників: «Не варто боятися або соромитися говорити українською»

*

Нині у Києві у Будинку письменників НСПУ майже щодня тривають безкоштовні курси української мови.

А з грудня вони почали діяти і в харківському Будинку літератора (вулиця Чернишевська, 59, метро “Університет” або “Пушкінська”). З цього приводу відповідальний секретар Харківської обласної організації Національної спілки письменників України Ростислав Мельників погодився дати інтерв’ю «Справжній варті».

 

 

– Пане Ростиславе, розкажіть, будь ласка, який стосунок ви маєте до цих курсів?

– Національна спілка письменників від початку підтримала ініціативу народного депутата Олександра Донія та Всеукраїнського комітету захисту української мови щодо проведення курсів з вивчення й удосконалення володіння українською. Тож коли постало питання відкриття таких курсів у Харкові, наше обласне відділення долучилося до проекту. Заняття проходитимуть у Клубі письменників, а проводитиме їх досвідчений викладач, кандидат філологічних наук, доцент Наталія Щербакова. Слід сказати, що організатори курсів працюють на волонтерських засадах. Я, скажімо, дуже вдячний молодій письменниці Юлії Должанській за допомогу. До речі, безкоштовні курси української мови вже почали діяти в десяти областях, переважно центральних та східних.

 

 

 – Коли і за яких умов виник цей проект?

– Власне, ініціатива виникла приблизно рік тому, коли в країні проходили акції протесту проти сумнозвісного закону Ківалова-Колісниченка. На загальному тлі пропозиція Олеся Донія «Навчи друга розмовляти українською» — була доволі конструктивною і, сподіваюсь, виявиться плідною, оскільки тут криється найважливіше: створення дружньої та ненав’язливої атмосфери вивчення мови. Організатори курсів прагнуть створити якнайсприятливіші умови і для тих, хто робить перші кроки, і для тих, кого пасивне знання мови вже не влаштовує. Є чимало людей, які соромляться того, що погано знають українську, або що в них недостатній лексичний запас. У цьому випадку треба лише подолати суто психологічний бар’єр.

 

 

– Яка мета цього проекту?

Безкоштовні курси передбачають не лише підвищення загального рівня володіння державною мовою громадянами України, зокрема з числа тих, які проживають у районах, де звужено сферу вживання української мови, а й, звичайно, мають дещо ширшу мету. У рамках проекту плануються зустрічі з творчими людьми й науковцями, проведення відкритих лекцій із тієї чи іншої проблематики, що, думаю, сприятиме популяризації української літератури, мистецтва, культури серед слухачів курсів і їхніх рідних.

 

 

– Чи є, на вашу думку, проблеми з українською мовою в Харкові?

– Думаю, що є, але тільки на одному рівні — наших місцевих очільників, які публічно говорять тільки російською, таким чином дискримінуючи українську мову. Підкреслена негація української мови й культури починає вже даватися взнаки. Утім, якщо відкинути ці суто політичні ігри, то загалом у Харкові нормальна ситуація. Так, у нас чималий відсоток російськомовних, але це зовсім не означає, що вони не володіють українською. Просто так склалося, що їм зручніше говорити саме російською. Тому я не бачу тут особливої проблеми.

 

 

– Яка, на вашу думку, причина такого ставлення влади до української мови?

– Як на мене, це тому, що саме на цій хвилі наші очільники прийшли до влади й сподіваються використати її ж і на виборах 2015 року. Певно, якісь політтехнологи розписали сценарій, за яким виборець повинен обирати поміж «своїм» і «чужим». «Чужого», з огляду на усталену радянську пропаганду, найзручніше маркувати «фашистом». Щоправда, де ж ті «фашисти» візьмуться? — от їх і придумали: той, хто розмовляє українською – «фашист», хто любить Україну – також «фашист». Політики насправді можуть так і не думати, але цього вимагає сценарій. Така собі вистава чи то в театрі маріонеток, а чи в цирку.

 

 

– Чи зустрічаєте ви людей, які скептично ставляться до ідеї курсів?

– Ми взагалі живемо в такий час, коли до всього ставляться скептично. Але для того, щоб щось змінити, потрібно діяти. Тому я не бачу тут проблеми. Є гарна ініціатива. Є люди, яким вона потрібна. Є люди, які знайшли час та можливість їм допомогти. І якщо вже зійшлися всі ці чинники докупи — справа піде.

 

 

– Чого б ви хотіли побажати людям,  які починають вивчати українську мову?

– Не варто боятися або соромитися говорити українською.