ЧІЛАМ БАЛАМ – священна книга племені майя

Про творців найдавнішої індіанської цивілізації – народ майя – відомо дуже мало. Іспанці, які прибули до Америки завойовувати нові території, знищили значну частину майянських культурних здобутків. Не шкодували нічого – ні численних книжок, ні самого великого народу…

Писали майя на папері, який виготовляли з лубу фікуса, а зроблені з цього паперу книги обгортали шкурою ягуара. Католицькі священики не бачили потреби у збереженні «варварської» мудрості, тому спалювали зібрані звідусіль «джерела знань» на величезних вогнищах. А щоб не з’являлось і згадки про колишню державність майя, взагалі заборонили писати по-індіанськи. У результаті такої «просвітницької роботи» писемність майя довго вважалася такою, що не підлягає розшифруванню, а чотири рукописи, що дійшли до наших днів, змогли частково прочитати лише у ХХ ст.

 

Але душу народу не так просто знищити. Давні міфи та традиції жили в серці кожного з майя і передавалися з покоління в покоління. Крім того, індіанці вирішили створити книгу, під яку іспанці не змогли б підкопатися: майянські слова в ній записувалися латинкою на європейському папері. Це була низка текстів, об’єднаних під назвою «Чілам Балам». Перекласти це можна по-різному: з одного боку, по-майянськи «балам» означає «ягуар», тому цю збірку називають ще «Книга Ягуара», а з іншого боку, назва може походити від імені відомого провидця Балама, хранителя й поширювача місцевих традицій, якому приписують упорядкування якщо не всіх текстів, то принаймні більшої їх частини.

 

Уже в XVI ст. усталилася основа книги – тексти пророцького, історичного і міфологічного характеру. Із них упорядники зробили щось на кшталт зводів, з часом почавши доповнювати їх власними писаннями, а також творами інших авторів. Інколи ці матеріали були просто перекладами з іспанської. Перші згадки про наявність в індіанців таких збірок датуються XVIІ ст. Ось свідчення одного з іспанців-завойовників: «У них є байки та перекази… Дещо вони записали і читають на своїх зібраннях. Такий зошит я відібрав в одного вчителя…»

 

«Чілам Балам» не має сталої загальної редакції. Європейці давали назви різним варіантам книги за назвою місцевості, де їх було знайдено (наприклад, «Чілам Балам» з Чумейєля). Першим дослідником цих знахідок і перекладачів їхніх тексів іспанською, був Піо Перес. У його підсумковій роботі про дослідження на майянській території – «Рукописах Переса» – є копії деяких з них. У кінці XIX – на початку XX ст. стали відомі книги «Чілам Балам» із Мані, Чумейєля, Тисиміна, Ішиля, К’ава, Тусик’а, Тек’иша і Теабо. Є відомості про схожі знахідки в інших місцях, але, скоріше за все, ті екземпляри вже остаточно втрачені. Втім, навіть із наявних «Чілам Балам» повністю опублікованими є лише книги з Чумейєля та частково з Тисиміна й Мані.

 

Складові частини «Чілам Балам» писалися в різний час різними людьми з різною метою. Вийшла доволі хаотична суміш текстів та уривків. Деякі з них ще доіспанського періоду (але зазнали певних змін з боку самих майя та їхніх нащадків – з метою трохи узгодити їх із християнським світосприйняттям, аби не накликати на себе гніву католицької Іспанії), а деякі написано вже у колоніальні часи. Багато матеріалів повторюються в різних книгах і походять явно з одного джерела. Через це досліджувати потрібно не окремі книги «Чілам Балам», а цикли текстів, пов’язаних тематично.
Виділяють історичні, пророцькі, ліричні, дидактичні, міфічні, епічні, ритуальні та календарні цикли.

 

За майянською традицією хід історії вимірюється двадцятиліттями. Історичні тексти починаються з трьох хронік у вигляді списків двадцятиліть і подій, що сталися протягом цих років. Інколи називаються просто часові відтинки, це наближає хроніки до літописів. Потім ідуть тексти, умовно названі «Завоювання Юкатану», «Прихід до влади Хунккееля», «Історичні події у двадцятилітті Ахов», «Подорожі племені іцу». Вони – джерело сучасних знань про історію давнього народу. Щоправда, упорядники з майя, чиїми зусиллями тексти «літературно оброблено», перестаралися в цій справі, тож деякі історичні події поплутано або подано з помилковою датою, а коли відомостей бракувало, щось просто вигадувалося. Через це користуватися «Чілам Балам» як історичним джерелом дослідникам було важко: інформація вимагала ретельної перевірки, зіставлення з даними інших джерел.

 

До епічного циклу входить тільки повість «Пісня про взяття міста Чічен’іца», наявна виключно в Чумейєльському варіанті. А от власне пророцьких текстів досить багато – дві серії «Пророцтв про двадцятиліття», «Круг двадцятиліть», «Пророцтва жерців» тощо – вони є в усіх відомих книгах.   Пророцтва досить своєрідні: майя вважали, що двадцятиліття правління тих самих богів будуть насичені однаковими подіями. Щоб точно знати, яким двадцятиліттям який бог править, користувалися календарними текстами. До них належали «Гороскоп», «Альманах», «Пояснення за календарем» та інші – календар майя був точним, проте дуже складним.

 

Цикл дидактичних текстів під назвою «Опитування вождів» складається з двох частин. «Опитування» має форму запитань і відповідей. З їхньою допомогою визначали, чи варта людина бути вождем племені. Ось одна із пропонованих потенційним правителям загадок: «Принесіть сонце, діти мої. І нехай воно буде розтягнене на моїй тарілці. А на ній кутий пік неба, всередині його серця. На Сонці має бути поміщений Великий Зелений Ягуар, що п’є свою кров». Звичайно, загадку треба розуміти метафорично: сонце – це священне смажене яйце, пік у серці – благословення, а Великий Зелений Ягуар, що п’є свою кров, – зелений перець чилі. Ці тексти збереглися тільки в Чумейєльському варіанті, як і міфічні, що розповідають про «Боротьбу богів», «Ритуал янголів» та «Створення місяця», та ритуальні, які містять загадкову книгу «Заклинання».
Тривалий час переклад «Чілам Балам» був практично неможливим. Іспанські місіонери, звісно, уклали словники для полегшення роботи з місцевим населенням – проте не вся розмовна лексика ввійшла до них. До того ж у книгах, написаних у доколоніальний період, є слова, які довго не могли зрозуміти.

 

Розшифрувати ієрогліфічні написи майя силкувалося багато дослідників. Дехто навіть створював словники, але вони були далеко не повними, з численними неточностями і суперечностями. Нарешті у середині минулого століття в місті Ленінграді стався найбільший прорив у вивченні мови майя – Юрій Кнорозов написав кандидатську дисертацію, де описував фонетичну та лексичну системи мови, і створив найповніший словник (слід сказати, що сучасники належно поцінували важливість відкриття вченого: порушуючи всі правила, дисертантові присвоїли відразу докторське звання).

 

Пан Кнорозов і досі вважається найкомпетентнішим знавцем писемності майя, а його переклад книг «Чілам Балам» – найкращим. Шкода тільки, що востаннє цю інтерпретацію вміщено в книзі «Письменность народов майя» 1963 року (російською мовою), і дістати її досить важко. Шанс ознайомитися з повною версією твору дає Інтернет, однак там часто зустрічаються неякісні переклади, а україномовної версії взагалі поки що не існує.

Євген БОЖЕНКО