ГОЛЛАНДІЯ: СЕКС, НАРКОТИКИ І КНИЖКИ

Які асоціації викликає у вас Голландія? Тюльпани? Сир? Канали? Звичайно, і те, й інше, і третє. Однак сучасній людині спершу пригадується, що в цій країні дозволені легкі наркотики, зокрема анаша, ну, а друге — те, що в Амстердамі є знаменитий квартал червоних ліхтарів.
Отже, йдемо ми вулицею цього самого кварталу, дивимося навкруги. Все, як показують по телевізору, — вітрини з живими дівчатами, секс-шопи, кофе-шопи, в яких немає кави, а тільки наркотики. У деяких вікнах замість кімнатних квітів просто і відверто стоять вазони з коноплями. Словом, рай для просунутої публіки. Але людська уява — хитра штука. Дивитися на одну дівчину — приємно, на другу — теж, третю, четверту… А далі заморюєшся. Скільки можна одне й те саме!
Мимоволі піднімаєш очі вгору і бачиш, що над вітринами є другий-третій поверхи, і там живуть люди. Уявляєте собі — квартири над будинками розпусти та нарко-кав’ярнями? У першу хвилину це вражає не менше за дівчат. Одразу намагаєшся уявити собі — як воно, жити у такому сусідстві? Пробуєш зазирнути в освітлені вікна, і раптом бачиш полиці до самої стелі, заповнені різноманітними книжками. Не передплатними виданнями із золотим обрізом — ні, різнокаліберними, різнокольоровими книжками, які лежать у безладі, одна на одній, немовби їх періодично читають. Зізнаємося — ми спочатку не повірили своїм очам. Підійшли ближче — таки справді книжки! Мабуть, це житло якогось екстравагантного інтелектуала. Ну, а в сусідній квартирі? Теж книжки. І у наступній, і далі. Фантастика!
А почалося все з того, що програма Міністерства закордонних справ королівства Нідерланди «Матра» запросила групу книгарів вивчати голландський досвід торгівлі книжками. Гріх відмовлятися від нових знань — а отже, ми кинули всі справи та полетіли до Амстердама. Зізнаємося чесно: ми розраховували на легку прогулянку, такий собі бізнес-туризм. Скільки можна вивчати книгарні? День-два. А далі — канали, тюльпани, сир, ну, і решта голландської екзотики, про яку ми згадали із самого початку. На щастя, наш розрахунок не справдився. Організатори взялися за нас по-справжньому і з п’ятиденної програми на екзотику залишили хіба півдня.
Про квартири над будинками розпусти нам пояснили — там живе богема, ціни на оренду в такому місці нижчі, ну, а людей мистецтва ніколи не лякало сусідство повій. Згадайте хоч би героїв Ремарка. Але, мандруючи вулицями Амстердама, ми постійно зазирали у вікна — що поробиш, письменник — професія нескромна, весь час піддивляєшся у чуже життя. І практично у кожній вітальні бачили величезну шафу з книжками.
Де ж беруться ці книжки? Зрозуміло, їх купують у книгарнях. Книгарень тут багато. Що особливо приємно, в основному це не супермаркети, а маленькі навіть за українськими мірками магазинчики — сорок-п’ятдесят метрів. Ні, безперечно, є шикарний п’ятиповерховий книжковий магазин у центрі, але що нам, українцям, вивчати його роботу? Це все одно що отримувати права на керування космічним кораблем — ніколи не придасться. А маленькі книгарні — буквально на кожному кроці, іноді по дві-три поруч. Як пояснив нам гуру місцевого книжкового ринку пан Ґюс Схют, тут спостерігається цікава залежність — якщо на вулиці відкривається нова книгарня, у всіх сусідніх книжкових магазинчиках зростає виручка. І навпаки — якщо книгарня закривається, усі сусіди втрачають гроші. Парадокс? Тільки на перший погляд. Адже книжки — особливий продукт. Їх дуже багато. І якщо поруч знаходяться кілька книгарень, клієнт іде у цей район, знаючи, що в якійсь із них знайде те, що його цікавить.
Кожна книгарня має своє обличчя або, як кажуть фахівці, формулу. Це у нас на тридцяти метрах намагаються вмістити все — від детективів до словників, так що в результаті ані читач, ані продавець не можуть розібратися. А тут все чітко — оце вам дитяча книгарня, а це — кулінарна, а це мистецька, це архітектурно-дизайнерська, ось американські книжки, а тут спеціалізована поетична точка, є й східноєвропейська, колишня радянська — там кругом матрьошки з серпами та молотами, але нам вдалося знайти навіть «Абетку» Малковича, щоправда, російською мовою, і Куркова, щоправда, англійською. Є окремі книгарні розпродажу — для складських залишків видавництв. Що дає спеціалізація? Те, що читач твердо знає, до якої книгарні по які книжки вирушати.
Друге, що вражає, — маленька кількість персоналу. Нам пощастило поспілкуватися з продавцями та господарями — зазвичай у книгарні працює двоє людей, по одному через день, а у години пік вони виходять удвох. І чудово справляються, враховуючи навіть те, що кожну куплену книжку тут заведено загортати у папір.
Ціни на книжки в Голландії фіксовані. Це означає, що одну й ту саму книжку у будь-якій книгарні ви купите за однакові гроші. Виняток робиться тільки для старих залишків та короткочасних промо-акцій. Що дає така система? А те, що книгарні конкурують між собою не за рахунок цін, а за рахунок кваліфікації персоналу, додаткових послуг та дбайливо підібраного асортименту. В результаті маленька книгаренька може сміливо дивитися в очі п’ятиповерховому монстру і навіть конкурувати з ним. Наприклад, місцевий представник представник «Матри», зізнався, що не ходить до супермаркетів, оскільки там продавці нічого не тямлять у книжках і не можуть до ладу порадити. А от у порівняно невеликій науковій книгарні «Атенум» знання продавця — основа бізнесу. У сучасному книжковому морі важко зорієнтуватися без кваліфікованого штурмана, і саме таку роль відіграє продавець.
Більшість книжок у книгарнях — голландського виробництва. Лише кожна п’ята привозиться з-за кордону. І це попри те, що більшість населення читає англійською.
Хто ж забезпечує зв’язок видавництв із такою великою кількістю невеличких магазинів? В чому секрет успіху місцевих книгарів?
А секрет в тому, що систему дистрибуції голландці почали будувати ще у ХІХ сторіччі. Тоді й створили Дім книги, який опікувався збереженням, пакуванням та розвезенням голландських книжок. Сто років тому їх возили кіньми. Сьогодні Дім книги — це велетенська логістична компанія з ультра-сучасним обладнанням. Візит туди нагадує фантастичні фільми — автоматичні лінії, роботи, що друкують та вкладають документи у коробки, сканери. В результаті — 0% помилок у комплектації! Десятки тисяч метрів складів, десятки тисяч назв книжок, сотні працівників. І що характерно, директор цього монстра знайшов дві години, щоб провести лекцію та екскурсію для гостей із невідомої йому країни.
Дім книги сьогодні зберігає і розповсюджує майже всі голландські книжки. Сам веде розрахунки з магазинами, сам пакує посилки для Інтернет-книгарень, звітує перед видавцями, забезпечує повернення. Що дає ринку такий потужний гравець? А те, що сьогодні відкрити книгарню у будь-якому голландському містечку — раз плюнути. Орендуєш приміщення, ставиш полиці, а далі — Дім книги привозить усе, що потрібно, будь-яку книжку будь-якого видавця. Хочеш — раз на тиждень, хочеш — щодня. Просто вони працюють чарівниками. І заразом забезпечують голландським видавництвам панування на голландському ринку.
П’ять днів ми топтали вулиці Амстердама, їздили потягами до сусідніх міст, слухали лекції, дивилися книгарні, розпитували менеджерів, зустрічалися з видавцями, і знову ішли до книгарень. Нам не вистачило часу на музей Рембрандта, навіть на банальну екскурсію містом, не кажучи вже про те, щоб посидіти у кафе-шопі за тим, що там дозволено, а у нас заборонено. Для всього цього доведеться їхати до Амстердама окремо. Але головне ми побачили — книжковий бізнес і справді є захопливим та інтелектуальним. І колись це зрозуміють навіть у нашій країні. Принаймні ми будемо робити для цього усе можливе.
Поїздку менеджерів проекту «100 тисяч книжок» було організовано програмою «Матра» Міністерства закордонних справ королівства Нідерланди та фондом «Відродження».

Брати КАПРАНОВИ