Перекладачів навчать виходити поза межі

Україна стала одним із учасників літературно-перекладацького проекту TransStar Europa, ініційованого тлумачами з Тюбінгенського університету в Німеччині.

Завдання акції – привернути увагу європейської спільноти до мало популяризованих (польської, словенської, хорватської, чеської та української) мов, а також представити сучасні літератури, ними писані. П’ять країн пропонують власні художні тексти перекладачам із ФРН і самі обирають кілька німецьких творів, що будуть опубліковані місцевими мовами. Впродовж трьох років десять груп – п’ять із названих країн і стільки само німецьких – працюватимуть у формі практичних модулів при вишах. Пізніше досвід цих майстерень збагатить офіційні навчальні програми.

Організатори розповідають, що хочуть підготувати в країнах Центральної та Східної Європи не просто перекладачів, а міжкультурних посередників. Мала популярність у  європейському просторі є наслідком слабкого менеджменту, тож Німеччина під гаслом «не політика робить культуру, а культура політику» взяла на себе й популяризаторську, й просвітницьку функції. Академічні фахівці мають потужний потенціал, але рідко виносять його на публіку. Тому TransStar об’єднає знання університетів та організаторські навички, якими володіють незалежні культурні установи, у нову освітню платформу. Завдяки німецькій мові усі країни – учасники проекту зможуть співпрацювати між собою.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка виступає партнером проекту від України у двох іпостасях. По-перше, як експерт пропонує німецькій групі тексти до перекладу, визначаючи, яким саме доробком має бути представлена наша країна. По-друге, як школа перекладачів дає ресурс для адекватної інтерпретації німецьких текстів українською мовою.

До складу української робочої групи  ввійшли студенти, аспіранти й викладачі з Києва, Львова, Житомира та Чернівців. На п’ять місць претендувало понад сорок кандидатів. Юрко Прохасько, ментор групи німецько-українських перекладачів, каже: «Добра ознака, що, попри цілковито невтішний стан літературного перекладацтва, є чимало охочих за цю справу взятися.  Перекладацького ремесла має вчити наставник: я добре це відчуваю, бо в час становлення мені самому дуже його бракувало. Бачу перед собою здібних, витончених і зацікавлених людей. Важливо дати молодим відчуття традиції та спадкоємності».

З боку Німеччини українську літературу інтерпретуватимуть студенти-славісти. Клаудіа Дате, ментор українсько-німецької групи, пояснює нюанси: «Якщо йдеться про середнього німецькомовного читача, то йому все ще мало добре представлених Андруховича й Жадана для розуміння, що ця література самодостатня, й для зацікавлення нею. Але в цьому проекті нам не просто хочеться, щоб українське письменство стало ближчим для німців, – ми бажаємо, щоб у них була можливість вивчати українську мову». На цьому етапі група колективно працює над перекладом текстів Юрка Іздрика, а в червні кожен учасник обере автора з України для індивідуальної роботи. Перекладені тексти буде опубліковано на веб-ресурсі TransStar. Обговорюють і появу друкованого збірника.

На честь офіційного старту проекту в київському Ґете-Інституті відбулася панельна не надто гостра, але все таки дискусія з менторами перекладацьких груп, де встигли розглянути лише два питання: вибору тексту з чужої культури та образу ідеального читача. Наступні літературні читання за участю Дзвінки Матіяш та Юрка Іздрика показали, що українська література сповнена контрастів – часом майже незручних. І справді, для цілісних, динамічних і вагомих презентацій культура потребує менеджменту: не останньою чергою тайм-менеджменту. Отже, проект TransStar Europa, особливо коли поглянути на нього під кутом зору організаторських навичок, прийшов за адресою.

Tyzhden.ua