Ніч із «Другом Читача»: Чоловік і Жінка у вагоні секс-експреса

Доброї комфортної і розчахнутої ночі, мої любі еротоповажні, еротонестримні, ероторозважливі читачі!!!

Встигла за Вами скучити до непристойності)))

 

І, принагідно, дякую за цікаве глибоке дослідження літери «ХЕР» Олексі Вертипороху, минулоп’ятничному нічному вартовому… (іноді жінкам потрібен релакс… для того, щоб вибухнути…))))

 

Нічний експрес (чи – еропрес), зриває стоп-кран, саме для того, щоб зрозуміти важливість двох пасажирів – Жінки і Чоловіка… Аби вони опинились в одному купе, де нікого більше, крім них двох і ночі, що розпирає простір своєю наготою. Ці двоє – чужі. Вони ніколи не бачили одне одного, але помацки знаходять точку перетину своїх нестримних і сублімованих фантазій. Вона – красива, розкута, розумна. Він – мудрий, наполегливий і жагучий… Що керує ними зараз – у момент близькості… текстів… у мить спорідненості вербальних тіл і зорових образів? Вона снила зустріччю з НИМ, щоночі уявляла, як пише листи до НЬОГО, як вимовляє усі намолені словосполучення… ВІН же жив собі внутрішньочеревним життям творчості, не підозрюючи, що ще одна незнана (!) Йому Жінка, буде ЙОГО… безтілесно, бездотиково…

 

Невипадково я вдалася у такі сентименти, бо еротична проза вимагає мегаслів’я. А, тим паче, якщо мова йде про таких потужних прозаїків, як Василь Рубан і Христина Лукащук.

Ставлю їх поруч, оскільки між ними є божевільне внутрішнє тяжіння, психологічний сплав, емоційна шкала.

 

Не дивно, що авторка роману «Курва» (за який на тогорічній «Коронації слова» удостоєна спецвідзнаки «За кращий еротичний твір»), не могла не зізнатися у своїх інфантильних фантазіях щодо Василя Рубана. У свою чергу, Василь Рубан (відомий письменник, представник Київської школи поезії, політв’язень), потішив своє творче еґо любов’ю ТАКОЇ розкішної кобіти.)))))))))))) І розчинився в еросі))))

 

Мені цікава еротика цих потужних письменників. Цікава її вивіреність і конструйованість одних і тих самих сцен у вторах представників різних статей. Тому і про пропоную Вам, чудові мої еротоспостережники, припавши до шпарки, спостерегти, що ж діється в купе, коли віч-на-віч лишаються двоє незнайомців, як в уривках з повісті «Рожевий і ще раз рожевий» Христини Лукащук.

ХРИСТИНА ЛУКАЩУК
Рожевий і ще раз рожевий

Повість

Уривки

Його руки не схожі на жодні інші руки. Вони особливі. Вони знаючі. Вони ніжні і терпеливі. Вони виняткові. Бо вона їх ніколи не чує. Не чує на своєму тілі, на устах. Вона лишень відчуває задоволення, яке вони дарують, незалежно де і куди торкаючись.

Коли вперше з ним зіткнулась – розгубилась. Бо відчувала задоволення і не розуміла його джерела. Складалось враження, що її тіло, яке спало протягом її свідомого життя, прокинулось і почало розкриватись. У всіх місцях одночасно. Губилась дедалі більше. Не знала, до чого повинна дослухатись. Хотіла, пробувала вирізнити найбільшу насолоду, хотіла усвідомити де і звідки, хотіла зрозуміти.

Та за деякий час зрозуміла свою безпорадність. І скорилась. Нехай буде, що буде, але вона не хоче розплющувати очі, вона не хоче, аби найменший шум чи щось інше заважали їй тішитись. Вперше в житті і вперше наяву.

Заплющивши очі і комфортно вмостившись на лежаку, віддалась йому. Віддавалась повільно-повільно, саме так, як її брав. Він вмів її брати.

Він довго-довго пестив її. Пестив руками, устами, язиком. Пестив руками, устами, язиком. Пестив, допоки вона не наповнювалась соками, яких вже не вміщало її тіло, допоки не розкривалась, відгортаючи пелюстку за пелюсткою, допоки не ставала схожою на дику, екзотичну квітку, вивернуту для вторгнення.

Якщо ще так недавно вона з нетерпінням цього вторгнення чекала і приймала без вагань, без розмірковувань, затамувавши подих, заплющивши очі, аби ввібрати його цілком, до несамовитої повноти, то сьогодні вона цього не хотіла.

Сьогодні вона, відчуваючи на своєму тілі лиш лагідний вітер, підставивши обличчя і долоні ніжним язикам сонця, схованого за хмарами, в цілковитій тиші, наповненій хвилями, що подзвонюють, розбиваючись об пісок, відвела його руки, наситившись ними досхочу легко, одним тільки язиком торкаючись його тіла, почала заціловувати  кожен мізинчик, кожен пальчик його ніг.

Вона так давно цього хотіла. Вона хотіла дарувати навзаєм те задоволення, яким так щедро обдаровував він її. Вона не спішила. Вона не робила це тільки для нього. Вона отримувала блаженство, цілуючи його стопи, рівне блаженству поцілунків.

Цілуючи-виціловуючи його ноги, збуджувалась неймовірно. Поволі, пальчик за пальчиком ховалась у вологих сховках її рота, який став самою чутливістю, який став нею. І вона, від задоволення заплющивши очі, навіть зрідка  не поглядаючи, хоч для годиться, на нього, аби пильнувати, як йому, вилизувала його пальці то кожен зокрема, то всіх разом, ховаючи їх у своєму чуттєвому від неймовірного збудження роті, водночас пестячи язиком.

Коли досхочу натішилась кожним пальчиком, заціловувала стопи зі всіх сторін, то покусуючи, то ледве торкаючись язиком, самими устами, залишаючи на них вологі сліди, поволі-поволі піднімалась догори, до місця під колінами, ні на мить не відриваючи уст.

Перевернувши його на животик одним лише натяком, продовжувала безконечно довго, все більше і більше збуджуючись, виділяючи все більше і більше вологи, яку іноді залишала на вже зцілованих ділянках ніг, легко торкаючись до них своїм лоном.

Наближалась до сідниць. Тепер пестила їх руками. Спочатку ніжно-ніжно погладжувала, і ті погладжування переривала довгими вологими поцілунками. В самої паморочилась голова від задоволення, пропадали всі звуки і все довкола, і був тільки він і те, до чого поволі і впевнено наближалась.

Він, легко припіднявши сідниці, вслухався в її рухи, які ставали неконтрольованими і солодкими, які між поцілунками вже супроводжувались стогоном вдоволення. Вона все тісніше й тісніше пробиралась туди язиком, звужуючи коло його блукань, допоки не торкнулась самої серединки, і тоді – в неї внизу, між стуленими її ногами, голосніше пульсувала кров. Пульсувала вона і у скронях, а вона вже входила туди язиком, змінюючи ритми. Далі, стискаючи його сідниці, то відпускала їх, то занурювалась туди обличчям, то пестила їх своїми грудьми.

Повернувши знову його на спину, пропустивши те, до чого прямувала, заціловувала його животик, торкаючись руками сосків, пестячи його груди. Тепер вже спускалась донизу, до самого початку, жадібно вдихаючи його запах, запах бажання, запах плоті. І знову підйом. Тепер була біля самої основи. Трохи затрималась. І, не відриваючи язика рушила вгору, до самого кінця.

Непоборне бажання поглинути його. Непоборне бажання взяти його у рот цілковито. Та чекає, кільцями звивається навколо нього, час від часу злизуючи, легко схоплюючи майже на льоту краплини його збудження.

Тепер збуджена й вона до крайньої неймовірно солодкої нестями. Готова просто кинути все й, не дочекавшись допоки сам увійде в неї, нанизатись на нього самій, з розгону, глибоко, трепетно, цілком поглинаючи його в себе. Проте продовжує пестити його, нарешті взявши в рот, помагаючи собі обома руками. Вона не може стриматись, але бажання отримати його насолоду для себе, відчути, як вона наповнює рот, ковтнути той неповторний запах і, не розбризкавши ні краплини, увібрати все в себе, спокушує її, і вона доводить все до кінця.

Вже вдоволено облизуючись, розпружується, мовби це сталось з нею, ділиться з ним поцілунком. На її устах – він, його запах, його смак, його бажання.

Тепер, отримавши все, що так давно хотіла, чекає на його поцілунки, на пестощі і бажання, яке невдовзі знову в ньому прокинеться. Його поцілунки тепер лінивіші, і від цього ще більше солодкі. Його пестощі сміливіші і відвертіші. Вона просто розчиняється в ньому і якийсь час для неї не існує нічого, не існує світу, існує тільки він і її пекельне бажання, яке він втамовує, не випускаючи її зі своїх рук. Глибоке дихання, пересохле горло, вологі уста, гортанний крик, і вона ще довго кружляє над всім, розкинувши крила й тримаючи його за руку. Аби вернутись. До нього.

Вона розуміє, що їй залишилось ще три начебто дні і вона знову повернеться додому. Де знову він і його дружина. Де він щовечора вертається до своєї дружини і де вона щоранку цілує його, готуючи йому сніданки.

 

 

* * *

Затамувавши подих і ледве стримуючи голосне калатання серця, давно він не переживав таких сильних емоцій. Він захоплено дивився на двох жінок, які стояли одна навпроти одної з однаково рівними, гордими осанками, тільки ота чужа мала трішечки сутулішу спину, що видавало в ній професійну плавчиху. І не встиг він як слід їх собі розгледіти, як вони рушили в його бік.

Від несподіванки він присів на лежаку, але стати не наважувався, бо його широкі шорти вмить би набули неприродного вигляду. Він тільки що й міг – це, посміхаючись, дурнувато кивати головою. Вони, здається, не дуже й звертали на нього увагу. Взявши зі сумки ключі від номера, не поспішаючи і погойдуючи стегнами, попрямували до свого корпусу.

Він потребував трохи часу, аби оговтатись, підвестись і, не викликаючи ні в кого жодних підозр, попрямувати за ними.

Відчинені двері, звуки води, що ллється з незакритого крана, розкидані рушники і частини купальних костюмів – перше, що впало йому в очі. Він не розумів, що могло статись, аби забути зробити такі елементарні речі, як хоч би зачинити за собою двері. Проте те, що він побачив посеред їх велетенського з білими вітрилами простирадл ліжку, могло й справді відняти мову у звичайного, середньостатистичного і спеціально не підготовленого до таких видовищ чоловіка.

Два вкриті бархатною засмагою тіла звиті в одне ціле у довгому безконечному пристрасному поцілунку, два тіла щільно-щільно притулені одне до одного і змії рук, що шукають хоч найменшої щілини, аби торкатись, пестити одна другу. Він отак залишався б стояти в одвірку, затамувавши подих, боячись поворухнутись, аби не сполохати цих двох зголоднілих за жіночими, ні з чим не зрівняними пестощами кішок, які звивались у щемливо-солодкому танку пристрасті, якби вони раптом не зупинились і не звели на нього своїх невидющих поглядів і нетерплячим порухом рук запросили його до себе.

Перше, що він вловив – це запах моря, солоного вітру, який променів від них, огортав, зваблював, хмелив і притягував, відчув, що єство знову готове розірватись, але не знав, що має робити. Чувся чужим. Не знав, що так ревниво поставиться до такого відвертого ігнорування своєї персони.

Раптом тіла розпались, і його така, здавалось, до болю знайома, рідна, ним випещена, викохана прогнозована кохана жінка лежить, голосно, всім тілом дихає-задихається від бурі відчуттів, що нахлинули на неї від присутності чужої жінки в їхньому ліжку. Правда, вдячний він їй безмежно за це, бо відчув в цей момент, що вона відчуває, що вона знає про його присутність. Він також бачив, як чужа, він навіть не знає, як її звати, жінка розгортає ноги його коханої і крок за кроком, впевнено і рішуче добирається до того місця на коханому тілі, яке він знає напам’ять пальцями, очима, язичком. Знає кожну виїмку і впадину, знає кожну родимку. Місця, впевнений був, має право торкатись лишень він, навіть їй не дозволяв себе там торкати. Потемніло в очах від безсилля. Протяжним, аж мороз по шкірі, аж біля хребта похололо стогоном розриваються уста коханої. І бачить, радше відчуває, як своїми сухими, запаленими устами шукає його, аби зволожив, аби зцілував, злизав цей стогін, аби ввібрав в себе того вдоволення, яке вже не вміщається в її тілі.

Обійшов навколо них і приник-припав до солодких уст коханої, яка новою хвилею тепла сповістила його про вдячність за його послух і увагу.

Не встиг він відірватись від уст коханої, як перед очима, просто навпроти його рота, опинились груди з випнутими догори і водночас вперед твердими сосками. Упізнав в них ті груди, які наставляла морю їх незнайомка, знімаючи мокрий станик. Зблизька тепер бачив, що значно більшими вони є від персів його коханої, і гойдаються-вигойдуються, заманюючи до себе. І вже сам собі не належав. Належав отим хитким і гойдливим двом дивам перед очима. Самими устами вхопив сосок, пестячи його язиком. Відчув, як напнулась, принишкла. Взяв їх обома долонями і, мов ошалілий, м’яв, зминав своїми міцними руками, начебто вичавити хотів з них молоко. В своєї коханої знав-бо з’являється одразу, як тільки-но гарно пом’яти. Притягав її тоді до себе і злизував-висмоктував з неї ті кілька крапель, що дарували її груденята.

Далі все було так, як собі уявляв. Пестив обох то по черзі, то кожну зокрема. І допускали обидві його всюди, куди хотів, і входив в них то почергово, поставивши перед собою на коліна, то любив тільки одну з них, допоки інша не відштовхувала його. То одна з них пестила язиком його набубнявілу як ніколи плоть, то дві одразу обома язиками вилизували його, і вже думав, що це кінець, що більше не протримається ні хвилини, як обидві раптово відсахнулись від нього, залишивши так його і стояти навколішки з настовбурченим і готовим до експлозії єством.

8

Прокинувся від могутнього бажання. Поруч, мирно дихаючи, на животику спала його кохана, підібгавши під себе одну ногу. Помилувавшись нею в черговий раз, він, наслинивши свою долоню, зволожив її лоно. Вона солодко потягнулась, проте пози не змінила. Ввійшов в неї одним порухом, насаджуючи її на себе. Прокинулась, але очей не розплющила. На обличчі з’явилась посмішка вдоволення, начебто вона щось знала про сон, який щойно йому наснився. Він відчув, як вона ледь піднялась всеньким тільцем і рухається йому назустріч. Йому. Тільки йому. Ще перебуваючи під враженням сну, втішався тим, що вона належить тільки йому одному, відчував свою владу над нею і не приховував того задоволення, яке вирвалось у них обох одночасно звуками, що злились в один, солодкий, протяжний, щемкий і рідний, що злетів і зник в розчиненому навстіж вікні, аби зустріти новий, один для них обох світанок.

9

Знав, що не розповість їй про сон. Знала, що не спитає в нього про це. Знав, що не буде ділити її ні з ким. Знала, що вірить йому.

 

____________________________________________________________

Кожен рядок у Христини – дихає. Він виривається за межі щирого еротизму, входить так глибоко… в інші виміри психології, філософії, навіть антропології…

Те, що це писала Жінка – розкута до божевілля, дика і тваринна, але ніжна і тонка водночас – це факт. Бо нема тої грубої описовості, що, часом, притаманна чоловічій прозі. Героїня вабить своєю чуттєвістю і відвертістю, але повною мірою її здатен наповнити і задовольнити лише такий чоловік, природний у своїх вчинках і дотиках. Принаймні я одразу відкрила роман «Любиш-не любиш» Василя Рубана і подумала: «ТАААК!!! ЦЕ – ВІН. Такий чоловік доповнюватиме її єство…»

 

 

ВАСИЛЬ РУБАН

Любиш-не любиш
Роман
Уривок 

Потім втиснув своє тіло поміж її ноги. Вона вже скорилась і лежала тихо, хай робить що хоче, а він, притримуючи її на свяк випадок лівою, розстебнув у себе на поясі офіцерський ремінь, розчохлився і притулив живця до губів Мар’яниного лона…

Тоді Мирослав поворушив кінцівками і геть відкинув ногами свої штани разом з трусами. Хоча пристрасть бушувала в ньому могутньою пожежею, він керував собою. Краще подряпати коліна об землю і потім замазати зеленкою, чим знівечити єдині парадні штани, коли на колінах розітреться трава із землею. Мар’яна йому не заважала, лежала з приплющеними очима і відчувала, як він її цілує в шию, в підборіддя, в щоку, в очі, як поцілунки вкривають її всю і застують небо. І лише коли Мирослав впився своїми губами в її губи, аж вона відчула губами його трошки хижо розтулені зуби, аж тоді збагнула що гарячість її лона переходить в гарячий біль, коли Мирослав упер по саме годі… Саме в цей момент вона закричала, але крик, погамований Мирославовим поцілунком, зійшов на стогін.

Перед початком любові вони сиділи на горбку, але коли почали, і коли Мар”яна ото хотіла вирватись, повернулись головами навскіс. Мирослав, щоб не вгавити момент, не встиг її повернути головою під горбок. Тепер вони зовсім повернулись головами до дна ярка і за кожним Мирославовим качком зсовувались на дно ярка головами вниз. Так вони просунулись метрів десять, аж поки не досягли дна. Мар”яна вперлась плечима в протилежний бік ярка і зупинилась. Голова її була завернута набік. Нарешті вона усвідомила, що її ноги розведені до неможу, що Мирослав ричить, стогне і пре, і ще через трошки розплющені очі побачила ніби на небі блиснуло кілька зір. Мирослав несамовито і грубо ішов врознос, на межову частоту, але коли відчув що сім”я хлинуло по каналу ствола, вийняв… і щедро полив ним землю. Дівчат, які йому віддавалися, він щадив. Він завжди був їм вдячний і не хотів завдавати проблем ні їм, ні собі…

Нарешті він устав. Вона повільно звела ноги і ще якусь мить полежала оголена по пояс, зм”яшкорена, із завернутою набік головою, через примружені очі в сутінках розрізняла стовпи Мирославових ніг над собою, волохаті яйця самця і напівнапручене сажало. Тоді сіла і поправила плаття, а Мирослав, досить дивний, бо голий по пояс знизу, пішов на горбок шукати свої штани.

Вона обтерлась трусиками, які затримались на великому пальці її ноги і викинула їх. Вони зачепились об полин і замаяли на вітрі, як покинутий прапор дівоцтва, а вона встала і пішла в сутінки, орієнтуючись на освітлені вікна гуртожитків. Мирослав віднайшов свої штани, опорядився, вдихнув повітря на повні груди і щасливо голосно засміявся.

Прийшовши в свою кімнату (дівчат нікого не було), Мар”яна взяла все необхідне і пішла в душову. Коли тепла вода з душової лійки лоскотала і обволікала її тіло, відчувала як ця вода змиває відчуття страху, бридоти, скорботи, гіркоти і відчаю. Тепла на смак радість опановувала свідомість. Почався новий стан існування. Десь далеко стояло запитання: Чи не зачну? Коли вона чиста і щаслива лежала в своєму студентському ліжку і дивилась на давно не білену стелю, відчувала як її тіло повільно горить ніжним, оксамитним, ласкавим сяйвом. Про Мирослава вона не думала. Вона була сама по собі.

Благополучно дочекалась місячних. Тіло розцвіло й налилося. Навіть ті кілька зморщечок біля очей, що були з”явились від невдоволеної жаги, розсмоктались і помолодшало лице. Вона стала жінкою, до якої, тільки помани пальчиком, будь-який чоловік приповзе на колінах з букетом квітів у зубах…

 

____________________________________________________________

Еротика В. Рубана – неконтрольована, некоординована, дезорієнтована у хронотопі. Часом видається, що персонаж тільки довіряє своїм інстинктам і бажанням, не сприймаючи нічого поза власним баченням, відчуттям. Хочеться сказати – ВОЛОДІННЯ І ОВОЛОДІННЯ спонукає його до енергійних рішень. Для нього не існує ні заборон, ні перешкод… Суцільна любов… І суцільний кайф…

 

Отже, ми сьогодні таки насолодилися спільним віртуальним перебуванням у одному купе… Наслухалися камасутринних осяянь донесхочу)))

Дикого Вам кайфу, любі мої!!!!

До зустрічі!!!

ВАС надихала кандидат еротичних наук, міс Катарсис – ЛЕСЯ МУДРАК

 

Фотоілюстрації до випуску люб’язно надані Інтернетом:)

/

 

Увага! На Ночах з «Другом Читача» не шукайте порно та непристойності – тут панують лише еротика, високе мистецтво і найчистіші фантазії!
Також н
а Ночах з «Другом Читача» суворо заборонено перебувати неповнолітнім особам!/

Щиро Ваш
нічний вартовий «Друг Читача»