Заборонений ХЕР – історія однієї літери

Існують заборони на деякі книжки. Існує табу на певних авторів, ба навіть на деякі слова (наприклад, нецензурні). Але щоб під заборону потрапила літера – таке у світовій історії трапляється вкрай рідко.

Кирилична абетка, 1150-ту річницю якої ми святкуватимемо восени, має у своєму складі такий феномен – ідеться про літеру Х, по-старому ХЕР. Скажіть у пристойному товаристві назву цієї літери – вас одразу звинуватять у нецензурщині. Це при тому, що у сучасному правописі ця літера збереглася – на відміну від цілком «пристойних» та «добропорядних» її посестер, зокрема фіти, ять, омеги, іжиці та інших, як канули в Літу, полегшивши життя сучасним школярам та набірникам.
Старовинні літери пішли, залишивши по собі слід у сучасній мові – передусім у приказках на кшталт «прописати іжицю» чи у складі інших слів, таких, як «азбука»: АЗ-БУКІ, дві перші літери старовинної кирилиці.
Проте навряд чи якась інша літера може посперечатися з ХЕРом за кількістю слів, що утворені від власної назви. «Похерити», «херово», тощо – не кажучи вже про співзвучну назву цілого міста – Херсон.
Але спробуйте «погуглити» слово «хер» – і в першу чергу на вас звалиться купа різноманітної «херні» (даруйте на слові), так що до назв кириличних літер ви просто не дійдете.
Отже, як так сталося, що цілком пересічна літера набула сакрального значення і стала об’єктом заборони у кількох народів? – давайте спробуємо розібратися.

.

Іже херувими

Філологічні легенди відносять назву літери ХЕР до слова «херувим». Мовляв, це і була скорочена назва обер-янгола. Цікаво, що таку думку поділяє й Етимологічний словник української мови НАН України, ставлячи між «херувимом» та «хером» знак «дорівнює». До речі, у євреїв «херувим» є множиною, в однині він зветься просто «херув».

Однак не будемо поспішати погодитися із шановними філологами. Адже назва літери ХЕР писалася через «ять», яке українці читають як «І», тобто насправді наш український ХЕР – зовсім не ХЕР. Це ХІР. У той час, коли слово «херувим» завжди писалося через «єсть», тобто теперішнє «е».
Погодьтеся, що ХЕР та ХІР – зовсім не одне й те саме. Хоча, наприклад, в російській мові від кореня «хер» утворилося слово «захірєть», в якому відбулася зміна «е» на «і».
Щоправда висновок із цієї суперечливої ситуації напрошується однозначний – слово «хер» у його непристойному значенні абсолютно точно прийшло до нас від північного сусіди і є наслідком імперської політики русифікації.

.

Херики-Оники

Літера Х не змінила свого написання від часів Кирила та Мефодія. Це – косий хрест, дуже проста фігура. До речі, саме косий хрест у християнстві є символом апостола Андрія Первозваного, який, за переказами, опікувався похристияненням наших предків-скіфів, за що і був розіп’ятий на косому хресті.
Косий хрест є дуже зручною фігурою для закреслення будь-чого – саме тому сам процес закреслення отримав назву «херити» – ПОХЕРИТИ, значить закреслити, намалювати зверху літеру ХЕР. Слово «херня» теж ведуть від цієї літери, – це те, що закреслили, намалювавши зверху ХЕР.
Звідси й до речі зовсім уже сакральний вираз «хер покласти» на щось – так називався процес закреслення. Покласти літеру ХЕР – тобто закреслити, і не більше того.
Цікаво, до речі, що у старі часи відома нам усім гра у «хрестики-нулики» називалася «херики-оники», від літер ХЕР та ОН, теперішніх Х та О відповідно.

.

Херес і ХЕР

«Хере (Хайре)! Радуйся!» – саме так християни вітають Христа та Богородицю у хвальних відправах або ж акафістах. Дехто з дослідників веде родовід сакральної літери ХЕР саме від цього слова. Щоправда, підстав тут не більше, ніж у слова «херувим» – фонетичний збіг, помножений на іноземне походження (єврейське у «херувима» та грецьке у «хере»).
Інші наполягають на тому, що путівку в життя літері ХЕР дало слово «херес» – і не той Херес, який вино та іспанське місто, а грецька назва рук. Саме складені хрестом руки і дали, на думку науковців, назву літері «Х».
Втім, доказів тут теж не надто багато, і всі суперечки врешті зводяться до дитячого «вірю-не вірю».

.

Ідіть на ХЕР!

Символ хреста не завжди був святим на нашій землі, та й не тільки на нашій. Розп’яття на хресті вважалося одним із найганебніших способів покарання злочинців у Римі. Саме тому і сам хрест вважався нечистим, ганебним, соромним. Навіть у апостола Павла вираз «слово хресне» вживається у негативному сенсі і означає насмішку, лайку. З урахуванням цього цікавою видається версія появи формули «іди на хер» – буцімто саме туди, на хрест, і посилали наші предки-язичники новомодних християн. І літеру ХЕР тут використовували саме у значенні косого хреста, на якому, як ми пам’ятаємо, було розіп’ято Андрія Первозваного. Як співав Бутусов: «Відіш, там на горє возвишаєтся крєст? Под нім десяток солдат – повісі-ка на ньом..»

.

По херам

Цікаво, що літера ХЕР відігравала велику роль у злодійському жаргоні – зокрема білоруські старці мали спеціальну таємну мову, де після кожного слова одразу вставляли «хер»: «Яхертобіхеркажухер,» – якщо це говорити швидко, жоден «лох» не розбере, а свій зрозуміє чітко. Такий сленг мав назву «мовити по херам» – теперішні вагонні шулери за аналогічною технологією використовують склад «ку», що, до речі, дотепно обіграв Георгій Данелія у фільмі «Кін-дза-дза».
Одразу хочеться пригадати, що наш ХЕР є єдинокровним братом грецької літери ХІ, або ж КСІ, яка породила також латинську ІКС. І тому у словосполученні «година Х» (година Ікс) цілком доречно буде вживати «година ХЕР» – на олівець аматорам автентичних слів в українській мові.

.

Три веселі літери

Ну а власне своєю популярністю літера ХЕР завдячує зовсім іншому слову, на замінник якого вона перетворилася попри волю Кирила та Мефодія. Саме назва чоловічого статевого органу, що, як вважається, прийшла до нас від монголів через Москву, і стала синонімом цілком безневинної літери «ХЕР» до такого ступеню, що перетворила її на літеру непристойну.
Пам’ятаєте, як ми у дитинстві казали: «іди на х…», не наважуючись сказати повністю заборонене слово?
Саме так чинили наші північні сусіди – тільки замість «х» вони казали «ХЕР», назву літери, яка знаходилася між «ФЕРТОМ» та «ОМЕГОЮ» – а, нагадаємо, у старі часи кожна літера мала власне ім’я: не А-Б-В, а АЗ-БУКІ-ВІДИ-ГЛАГОЛЬ-ДОБРО-ЄСТЬ.
Так бідолашний ХЕР і перетворився на непристойне словом. І зрештою навіть помінявся із своїм кривдником деякими функціями – наприклад, вираз «покласти хер» перекочував до матюкливого сородича і закріпився за ним назавжди. Те саме, певно, можна твердити і про формулу «іди на хер», яка із конфлікту релігійного перекочувала у статеву сферу, втративши при цьому певну частину сенсу.

Історична несправедливість, яка трапилася із літерою «ХЕР» не повинна на заступати очі. Коні не винні – а літери тим більше. Саме тому, намагаючись відновити справедливість, українські поети вирішили відсвяткувати ювілей літери «ХЕР» окремо від усіх інших і призначити це святкування на 1 квітня.

Отже 1 квітня о 19-00 у київському СІТІ-ПАБІ на проспекті Перемоги,47 (навпроти метро «Шулявка», над супермаркетом «Сільпо») зберуться блискучі і неповторні виконавці та поети Сашко Ірванець, Брати Капранови, Артем Полежака, Євген Манженко-Сталкер та Макс Паленко, щоб ушанувати без перебільшень найпопулярнішу літеру нашого алфавіту.

Запрошуємо і вас приєднатися, тим більше що вхід коштує лише 20 грн., а ціни на пиво у СІТІ-ПАБІ цілком демократичні.

З Днем народження, ХЕР! З Ювілеєм!

Олекса Вертипорох