Гулак-Артемовський – не «Артьомовський»

АНТРАКТ

Семен Гулак-Артемовський – український оксамитовий голос, яким захоплювалися видатні майстри всього світу, автор знаменитого «Запорожця за Дунаєм», та «Ой, на горі та женці жнуть», він знався з кращими людьми своєї епохи, товаришував з Шевченком. Проте за парадоксом українського сприйняття про Гулака-Артемовського написана лише одна насправді ґрунтовна біографія-дослідження. Черкаський музично-драматичний театр оминути дату у 200 років з дня народження свого земляка просто не міг, саме тому режисер Сергій Проскурня порадував глядача своїм новим дітищем.

Початок-гра часів

Якщо ви хоч раз бачили виставу Сергія Проскурні, то зрозумієте, що оригінальних ідей йому не позичати. Тому, попри велику частину документального матеріалу в постановці, а це і листи, і тексти музичних творів, і документи, дія починається із сучасності. Режисер, виходить до глядача, презентує виставу і пропонує розпочати із акції про тесту на захист спадщини Семена Гулака-Артемовського і глядач потрапляє у вир подій.

На сцені люди, озбоєні табличками із силуетом великого співака, вигукують гасла, захищають постать, яка була несправедливо забута.

Режисер нас ніби запрошує до запропонованих обставин, а «спробуємо ось так». Але як тільки глядач захоплюється першою сценою, як час і місце подій змінюється 19 століття, інший одяг та манера розмови, царська влада, все це реальність Гулака-Артемовського..

.

Дитинство, юність та самоідентифікація

Долю Гулака-Артемовського вирішив його чудовий голос. Довкола цього таланту фактично і побудовано виставу. Велика увага у спектаклі приділена хоровому та сольному співу акторів ансамблів українських композиторів Веделя і Бортнянського, які свого часу виконував і сам Артемовський.

 

 

Завдяки голосу Семен потрапляє до хору, який цілковито захоплює його молоду душу. Заради музичної справи він навіть пропускає заняття у Київському повітовому духовному училищі, де він вчиться на священника. Але попри велику цікавість до музики він це училище таки закінчив.

Ключовим моментом, який акцентується у виставі, є знайомство молодого співака із Михайлом Глинкою, який на той час пише оперу «Руслан та Людмила» і шукає виконавців на роль Руслана.

Одразу Гулаку-Артемовському не щастить, бо на прем’єрі він таки не співає, але наступного разу саме він виконує партію Руслана і преса вибухає схвальними статтями. Він окрилений!

До речі, велика кількість документального матеріалу передається глядачеві як раз через газетні статті, які протягом дії читають актори.

 

Щодо співу, то Семен стояв на проукраїнській позиції, і, навіть співаючи російською, він мав чітко виражений український акцент, та й душа належала Україні.

Семен згодом підходить до найбільш активного періоду свого життя, в якому здається можливо абсолютно все. Він завойовує сцени Франції, Італії, Росії та таки виконує партію Руслана.

 

Цензуровано волю

Гулак-Артемовський багато працює, зокрема грає Чупруна в постановці «Москаля-чарівника». Крім того Семен серйозно цікавиться водевілями, збирає весільну музику. Під час такої активної роботи, він не забуває про друзів і активно листується із Тарасом Шевченком, який на той час перебуває в неволі. Кобзар пише йому найсокровенніші свої думки.

Сонце перестає світити для Гулака-Артемовського, коли у 1857 році помирає Михайло Глинка його учитель та заступник. А далі міністр Валуєв і його сумнозвісний циркуляр. Українська мова опиняється поза законом.

Сергій Проскурня зобразив сцену циркуляра символом. На сцені з’являються танцюристи, які виконують гопак під уривок з «Руслана та Людмили», а між ними блукають ударні бригади, які косами та серпами ніби скошують українську мову та культуру. За словами режисера, він вважає цю сцену сюрреалістичною і однією з найцікавіших у виставі.

Заборона на забороні змушує Гулака-Артемовського пробиватися за кордон, ставити «Запорожця за Дунаєм» у Вільнюсі, шукати хоч мінімальної можливості бути собою.

 .

А що думають актори?

За словами виконавця головної ролі, черкаського актора Павла Гончарова, на все про все часу було місяць. За цей час і репетирували, і слова вчили, і про Гулака-Артемовського дізнавалися більше звідусіль. Йому з іншими акторами працювати було комфортно, хоча не всі з Черкас. Приміром, роль Шевченка у виставі «Невідомий Гулак-Артемовський» виконувавли відомі актори Євген Нищук (до заслання)  і Петро Панчук (після заслання).

Та, незважаючи на короткі терміни підготовки і окремі заминки акторів у словах, документальна складова не лишає білих плям у постаті великого композитора та співака Семена Гулака-Артемовського.

Як розповідає сам режисер Сергій Проскурня, кістяк п’єси про Гулака-Артемовського написав за тиждень. Тримало те, що 200-річчя композитора в Україні фактично не відзначалося на належному рівні, тому Черкаський театр мав не схибити. Тому і терміни скорочувалися, і актори готувалися динамічніше. Проте погляд на музичного майстра вийшов свіжий та актуальний, звісно, не настільки актуальний, як у Януковича з його знаменитою обмовкою «Гулак-Артьомовський», але все одно незвичний.

Катруся Гладка

Фото: zamkovyi.livejournal.com