Видай себе сам


Лейтмотивом Франкфуртського книжкового ярмарку, який завершився в минулі вихідні,  було одне просте запитання: а чи так потрібен видавець письменнику?

Навіщо сучасному світові видавці і чи потрібні вони взагалі – досить дивне запитання для найбільшого книговидавничого і книготорговельного форуму планети. Однак саме воно опинилося в центрі уваги на Франкфуртському книжковому ярмарку, що завершився минулої неділі. Поштовхом для дискусій послужив недавній фантастичний успіх книги Е. Л. Джеймс «П’ятдесят відтінків сірого», спочатку опублікованої автором в електронному вигляді самостійно – без жодної підтримки з боку професіоналів. Дійсно, якщо головний бестселер року народився, був виданий, завоював читацьке визнання і приніс своїй авторці мільйони доларів без допомоги видавців (вони вступили в гру лише на останньому – паперовому – етапі і зняли пінки з уже розкрученої теми), виходить, видавнича ланка – зайве колесо в цій колісниці, запряженій Пегасом?

Зрозуміло, що поминають інтернет-сервіс Amazon.com: саме його платформа Kindle Direct Publishing, призначена для самостійної публікації авторами своїх нетлінок, стала тим інкубатором, у якому «публікуються» усе самвидавчі бестселери останніх років. На своїх щоденних семінарах у Франкфурті, схожих не стільки на професійні презентації, скільки на виступи фанатичних проповідників нової секти, представники «Амазону» на різні голоси розхвалювали перспективи, які відкриває перед авторами їхній сервіс. Роль новонавернених виконували початківці самвидачі зірки. Спеціально запрошена на презентацію молода німкеня Емілі Болд, що продала через Kindle Store більше 80 000 примірників своїх містико-любовних романів, чи не зі сльозами на очах клялася у вічній вірності «Амазону» і розповідала, як саме той змінив її життя, перетворивши в успішну письменницю з ігнорованої видавцями графоманки.

 

Можливості електронного самвидаву дійсно вражають. Тепер, для того щоб побачити свій роман виданим, автору не потрібно оббивати пороги видавництв і літературних агенцій, місяцями (а то й роками) чекати виходу книги, а після покірливо приймати чужі маркетингові рішення (або їх відсутність). Тепер, як підкреслювали представники «Амазону», книга може з’явитися на сайті через кілька годин після того, як автор поставить в ній останню крапку. Все подальше буде залежати тільки від нього – і дизайн обкладинки, і роздрібна ціна, і навіть категорія, у якій книга буде відображатися на сайті. Враховуючи ж, що на «Амазон» професійно видана книга представляється споживачеві в тому ж вигляді, що й «домотканна», у літературного «самороба» завжди є шанс опинитися в дуже хорошій компанії – буквально на одній віртуальній полиці з Львом Толстим чи Джоан Ролінг. Про такі можливості в традиційному книжковому магазині новачкові не доводиться навіть мріяти. Якщо ж додати, що самодіяльний письменник отримує від «Амазону» 70 відсотків роялті, у той час, як автору, випущеному професійним видавцем, заплатять в кращому випадку 17 відсотків, переваги віртуального сервісу стають на перший погляд очевидними …

Однак видавцям і раніше є що заперечити адептам мережевого самвидаву. Так, Хельмут Пеш, редакційний директор великого німецького видавництва Bastei Lubbe, під час круглого столу, присвяченого електронному книговиданню, зауважив, що випадки феноменального успіху самодіяльних авторів можна перерахувати на пальцях. І це, на його думку, не випадково: «Будь-якій книзі потрібен редактор – перший і професійний читач, здатний внести в текст необхідні корективи і зробити його читабельним, – повідомив присутнім Пеш. – Адже дуже часто буває – заходиш на «Амазон» завантажувати книги, купуєшся на п’ятизіркові рецензії користувачів, починаєш читати і раптом виявляєш, що у неї банально немає кінця або що автор по дорозі забув прізвище головного героя … Саме від таких ляпів і оберігає письменника – чи, вірніше, читача – професійний видавець ». Оскільки більшу частину книг, випущених самопливом, ніхто не редагує, не вичитує і не править, їх рівень страхітливо низький – саме цим пояснюється той факт, що при величезних кількостях самвидавних історій успіху серед них драматично мало.

 

З Хельмутом Пішом згоден і головний редактор популярного німецького літературного інтернет-ресурсу Literaturcafe.de Вольфганг Тішер: «Сьогодні мережевий самвидав грає в першу чергу роль фільтра для професійних видавців – якщо книгу добре читають в Інтернеті, це привід звернути на неї увагу і, можливо, випустити на папері. Поки що заробити по-справжньому великі гроші і велику славу можна тільки в тандемі з професіоналами». Недарма навіть найяскравіші зірки селф-паблішингу, такі, як Аманда Хокінг або та ж Е. Л. Джеймс, рано чи пізно неодмінно звертаються до видавців. «Незважаючи на всі розмови про соціальні медіа та їх видатний маркетинговий потенціал, зі всіх інструментів просування, найкраще книгу, як і раніше, продають старі добрі рецензії в авторитетних виданнях, – констатував у своєму виступі в рамках інноваційної програми ярмарку директор з маркетингу видавництва Faber & Faber Уїлл Аткінсон. – А книжкові оглядачі майже не читають самвидав – вони звикли працювати з видавцями і покладатися на їхні рекомендації ».

 

У прихильників селф-паблішингу своя правда. Письменниця Марія Лакруа, чергова вихованка Kindle Direct Publishing, яка пізніше щоправда переметнулась в стан професіоналів, нарікає: «Якщо автор маловідомий або початківець, його розкручуванням, швидше за все ніхто у видавництві займатися не буде і рецензенту The New York Times його книгу ніколи не надішлють». Інша справа – самодіяльний видавець: він уже точно знайде час і бажання для просування власного дітища. Правда – і на це теж не без єхидства вказували видавці, – невідомо, чи залишаться в нього після цього час і сили далі займатися письменством …

 

Наскільки б вагомими та переконливими не виглядали аргументи обох сторін, статистика змушує задуматися: в одній тільки Німеччині сім з десяти найбільш продаваних книг спочатку опубліковані через самвидав. Значить, професійні видавці втрачають монополію і на автора, і на читача. Саме з цієї причини відбувається небувала зміна всіх книжкових практик (директор Франкфуртського книжкового ярмарку Юрген Боос порівняв цю подію з Великим вибухом). Це було лейтмотивом найрізноманітніших дискусій – починаючи з обговорення виживання білоруської літератури при «диктаторському режимі Лукашенка» і закінчуючи круглим столом, присвяченим міжнародним дитячим літературним преміям.

 

Як заявили представники «Амазону», Kindle Direct добереться до східної Європи не пізніше ніж через два роки, а це означає, що Великий вибух вже біля порогу. Ігнорувати його – значить множити і без того чималі скорботи книжників.

Итоги