«Я не винен, що написав бестселер!»

КІНОМАНІЯ ДЛЯ КНИГОЇДІВ

 

Фредерік Беґбеде – одна з найпомітніших фігур в літературі сучасної Франції. 

Досконало знаючи світ рекламного бізнесу, він уміло користується його можливостями і ось уже «Фредерік Беґбеде» – не просто постать, а бренд. Він сам вирішує, що ви будете читати завтра.

/

За межами рідної країни автор став відомим у першу чергу після виходу у світ роману «99 франків» у 2000-му році. У книжкових крамницях Франції вартість роману відповідала його назві. Чудовий маркетинговий хід.

Режисер Ян Каунен, який на той час уже мав у творчому доробку такі фільми як «Доберман» та «Блуберрі», здійснив першу спробу екранізації твору Беґбеде. Спроба вийшла вдалою, і у 2007-му році «99 франків» закрокували світовими кіноекранами. Одну з головних ролей у цьому фільмі виконав Жан Дюжарден, відомий вітчизняному глядачу за тріумфальним «Артистом».

А до цього, у 1997-му році, Фредерік Беґбеде видав роман «Любов живе три роки». Обидві книги поєднані одним персонажем – Марком Марроньє. Його ж ми зустрічаємо і у «Канікулах у комі» – ще одному романі Беґбеде, написаному 1995-го року.

2006-го продюсери купили права на екранізацію даного твору. Час ішов, продюсери змінювалися, а справа залишалася на тому самому місці. Зрештою, останні продюсери – Ален Крюген і Майкл Джентіле – запропонували Беґбеде самому спробувати себе у кріслі режисера й екранізувати власний роман. Який-не-який досвід роботи у кіно на той час у нього вже був – зйомки в епізодичних ролях, а також адаптація сценарію «99-ти франків» – тож Беґбеде погодився і запросив до співпраці студію Люка Бессона EuropaCorp.

Кінематограф знає немало вдалих прикладів екранізацій режисерами власних творів. Так працювали і П’єр Паоло Пазоліні, і Жан Кокто, і Василій Шукшин. Фредерік Беґбеде приступає до зйомок «Любов живе три роки», і от уже режисерський дебют Беґбеде названо найкращою французькою комедією останніх років за версією газети Le Parisien.

До вітчизняного прокату «найкраща французька комедія останніх років» надійшла 17-го травня цього року. Це дуже особистий фільм Беґбеде. У цьому плані навіть авторський. Хочете дізнатися, «про що говорить Беґбеде» – сходіть до кінотеатру.

Основна сюжетна лінія фільму крутиться навколо літературного критика Марка Марроньє, який упевнений, що жодне почуття не тримається довше трьох років. «Спочатку ваше життя сонячне і прекрасне, на другий рік ви починаєте задивлятися на сторонніх дівчат, на третій – ваша дружина йде від вас, а ви сідаєте писати про це книгу». Марк Марроньє пише книгу. І в той момент, коли він зустрічає Алісу – своє нове кохання, – книга, всупереч очікуванням видавця і його самого, стає бестселером. Марк розуміє, що ніхто не відміняв наближення фатальної дати і, на додачу, підтвердженню його теорії у їх з Алісою стосунках може послужити ще й компрометуюча жінконенависна книга. Тож він усіма правдами й неправдами намагається приховати від світу і Аліси власне авторство. Тим паче, що у стосунках з Алісою Марк Марроньє вже знаходить спростування своєї теорії. Оце, власне, й увесь сюжет. Комедійно-драматичний, іронічний і пародійний. Навіть псевдонім, який обрав собі Марк Марроньє – Федір Бельведе, – явна пародія Беґбеде на самого себе.

Сліпого слідування сюжетові книги режисер не дотримується, та й сценарій він писав не сам, тому у кіноверсії присутній і розвиток сюжету, і розвиток стосунків персонажів, які ви не знайдете у першоджерелі.

У фільмі є один великий бонус, який створює настрій і вносить до комедії нотки мелодраматизму – музика Мішеля Леґрана. Найчастіше там звучить саундтрек до фільму «Афера Томаса Крауна» – The Windmills of Your Mind. Сам триразовий «оскароносний» композитор з’являється у кадрі за роялем на імпровізованій сцені. І хочеться аплодувати.

Разом з цим, «Любов живе три роки» має й свій оригінальний саундтрек, створений композитором Мартіном Раппено.

На Мішелеві Леґрані не зупиняється перелік персонажів, які грають у фільмі самих себе. На ролі філософів Беґбеде запросив відомих французьких філософів, на ролі телеведучих – відомих французьких телеведучих.

І, до слова, премія «Флор», лауреатом якої по сюжету стає Марк Марроньє, насправді заснована у реальному житті самим Беґбеде.

 

Бестселер не став блокбастером, але свого глядача він точно знайшов. Та й не французька це справа – блокбастери. Куди краще дотримуватися власної традиції – естетське авторське кіно, яке у будь-який часовий відрізок знайде свого глядача. Режисерський дебют Фредеріка Беґбеде виявився вдалим і дав, можна думати, старт його кінокар’єрі. Тим паче, що матеріалу для екранізацій у новоспеченого режисера достатньо.

_____________________________

Цитата:

«Що гірше – кохатися, не кохаючи, чи кохати, не кохаючись?»

_____________________________

Смішно:

– Як часто Ви користуєтеся цією ногою?

– Через раз.

_____________________________

Надія Купріненко