НАРОДНИЙ КАСТИНГ ЕРОТИЧНИХ ПОЕТІВ: святкуймо Всесвітній день поезії разом!

Народний кастинг еротичних поетів із «Другом Читача» вітають вас із Всесвітнім днем поезії! І бажають: поетам – побільше геніальних муз, поменше творчих мук і відданих та уважних читачів! Ну а читачам поезії – гарних авторів, хай їхні вірші дають наснагу, сили, віру у майбутнє і, звичайно, задоволення. До речі, про задоволення. Саме над цим і працюють еротичні поети! Хтозна, може, день, коли ми започаткували наш Кастинг, стане Днем еротичної поезії! Спочатку всеукраїнським, потім міжнародним, ну а там і до всесвітнього недалеко!

Мрії мріями, а реалії куди цікавіше, адже еротична поезія розвивається саме зараз на ваших очах. Тому не зволікайте – читайте наших поетів-учасників і запам`ятовуйте їхні прізвища, бо більшість із них безперечно впишуть своє ім`я в історію – історію еротичної поезії!

Непочутими та непрочитаними ще є 20 учасників Кастингу. Тому сьогодні і наступної середи (28 березня) будуть два випуски з віршами десятьох учасників! А вже 4 квітня чекайте на підсумки Кастингу з іменами найкращих, яких буде запрошено на Ніч Еротичної Поезії, що відбудеться 6 квітня на Київському книжковому ярмарку «МЕДВІН» у виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза» (Салютна, 2-Б).

Сьогодні читайте поезії:

Костянтина Коверзнєва – про важку долю хірургів та теслярів;
Наталі Трохим – про поцілунки, ніжність і жіноче сприйняття кохання;

Віталія Олексієнка – про весняні почуття та мартіні;

Соломії Тихої – про тіло та дієту;

Євгена Очеретяного про «робітників фронтів родючого кохання і ланів» та вабливі жіночі принади;

Ярини Бурбан – про ритми у коханні та пікантні стосунки професора та студентки;

Олександра Курінського – про ліжко-музей та секс на прощання;

Дар`ї Московчук – про еротику на самоті та чарівні маки;

Макса Лижова – про папороть на Івана Купала, кайф, тишу (і все це у жанрі хайку);

Злати-Зоряни Паламарчук – про бій духовного і тілесного. 

 .

Нагадуємо, що голосувати за улюблених поетів можна і треба на нашій сторінці на Facebook!

ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ! 

КОСТЯНТИН КОВЕРЗНЄВ

 

 

Я сам собі нагадував хірурга

спокійні душі

в чудодійному бальзамі

вони розповідали про себе

про своє життя і мрії

ніщо не могло розважити краще

в день коли не можна працювати

я відкладав різця

і думав над причинами життя

причинами мрій

думок воля

слів в’язниця

затишшя перед безсонням

і я сам собі нагадував хірурга

який готується видаляти ґланди

в оперної співачки

або навіть в усіх оперних співачок

цього театру

Кохання №1 

в країні теслярів

не народжувалися діти

а як народжувалися то

це були не діти а майбутні теслі

авжеж багато з них вмирали

посеред квітів моря сонця

а за життя звичайно

захоплювався дехто з них

летом птахів

і дехто вечорами після

праці на сузір’я задивлявся

а дехто просто мав розраду

коли терпугом шліфував

поверхні твердих тіл

в країні теслярів

господарював правитель

що під його орудою були

всі засоби теслярства

а також теслярі

теслярчуки і теслярівни

атож всі здатні до теслярування

майбутнім теслям він

прищеплював навички тесання

посеред квітів моря сонця

такі прості і виважені рухи

до одуру

Ідилії кінець

ідилії кінець

зубовний скрегіт

і кліпання повік

слід краще буть розбитим

ніж не бути зовсім

кричать кастратом

і сп’яну думати

про п’ятий відділ

я помстився

мені помстилися

ми увійдемо

до нашого живого

міста в сріблі

й назвемо його золотом

бо любимо злиденність як

кохаємось у розкоші

рятуємось у злості

краплина смерти

на вустах недбальства

ми замикаєм

перебіжно пальці

і нам плювать

на принцип цього світу

один кондом –

одна ваґіна

НАТАЛЯ ТРОХИМ

Сонет

Ти любиш дощ – тож будь мені дощем,
Я – чашею: налий мене по вінця!
Хай ніч вином по жилах потече,
І я засну, і ти мені наснишся…
Без дотику торкнеш краєчок вуст –
Так краплі дощові торкають воду…
Почуєш крижаний безгучний хруст –
Так ломить лід моя ріка зісподу…
Побачиш бризки на моїх очах –
коли ріка прорізалась з-під криги,
Порізалась об кригу… Біль прочах.
І сон минув. І дощ на щóках стигне…
Ти ще не знав ні льоду, ні ріки:
Ми мріяли на відстані руки…

 ***

Він витяг мене, як рибину – зі сну:

виловив неводом рук,

поцілунками виманив,

ночі човéн так розгóйдав, що ну!-

аж захлюпували нас хвилі!

І ми попливли тими хвилями, вільні

від усіх, від усьóго,

від сну…

.

Жалó жаги

Жалó поцілунку

торкнуло жалó жаги…

теплі хмари в моїй глибині,

в вишині мого неба

сколихнулись до дна,

стрепенулися громом,

блискавицею,

наче вогнéнним мечем

із очей –

розтялись,

чи-то вихором, птахом,

затуливши крилом,

затопивши гарячою

хвилею вуха –

і лиш тиша –

луною – лунко –

ооо… жалó таїни

торкнуло

жалó поцілунку…

ВІТАЛІЙ ОЛЕКСІЄНКО

Весняна спрага

Красуне, відклади до завтра справи,

Сьогодні вже весна, кричать коти.

Впусти мене й звари смачної кави,

Аби нікуди не хотілось йти.

Жаркі цілунки обпікають шию,

Від пестощів мені зриває дах.

Під ранок ти заснеш і я укрию,

Напевно вже кохаю – просто жах.

Ця відстань в нуль-нуль сім поміж тілами

Не стане на заваді відчуттям.

Вона є дивним наслідком реклами,

Тонка межа між кайфом й каяттям.

Як пристрасті порив не вгамувати

Порожніми розмовами чи сном,

Так спрагу від кохання втамувати

Лише коханням, квітами й вином.

 .

Панночка

Суботній вечір вільний від думок,

З мартіні піднімаються бокали,

А панночці повісили замок

На ті місця, які не цілували.

Сумує панночка незаймана краса,

Вуста палкі нектарові жарини

Остудить згіркла вермуту роса

Як час проб’є, наступної години.

Летить відлуння до стіни й назад,

В якій би позі – все то буде криво,

Коли кохання свічі не горять

І впасти нижче пекла неможливо.

Відкрий мені одну із таємниць,

Чом в лоні теплому йому стає приємно

Та в чорноті розширених зіниць

Замало насолоди, а даремно…

СОЛОМІЯ ТИХА

 

***

А тіло несміло

біліло, боліло,

летіло, тремтіло,

німіло, терпіло,

горіло,  дуріло,

не пило-не їло,

зривалося, бігло –

спинитись не вміло…

 А потім,

упавши на ліжко,

ревіло…

Яке тобі діло,

чиє воно, тіло?

  .

Дієта

Забудь про хліб,

купи пшоно,

бо ще тобі

не все одно.

Забудь про секс,

купи вино,

а що, хіба

не все одно?

ЄВГЕН ОЧЕРЕТЯНИЙ 

***

На запах своїх вимотаних тіл
Злиденною буденністю
Закодованих лиш їм відомими паролями
З-поміж палітри інших ароматів
Напівживого, безнадійного села
Злітались пізно до остиглої оселі
Вони – робітники фронтів
Родючого кохання і ланів.
Невтомні, повні відданості орачі
Природі шану більше віддавали вдома
Щоночі заходились орати свої і без того
Розроблені увздовж і впоперек поля
Такі відомі та щоразу нові
Хоч безкінечні і тавкі
Орошували їх сльозами і потами
Неземного задоволення секретами
Ковтаючи важке сільське повітря
Голодними, сухими ротами,
Такими спраглими
До скромної і стриманої пристрасті
Аж до болю і несамовитості.
Останніх сил не берегли
І надривали свої звя’зки від крику радості
Натягували сухожилля й м’язи пружні.
Погляди їх тривожні, але такі дружні,
Перетиналися при свічки подиху,
Обвивались в технічних обіймах
Й змозоленими пальцями,
Готовими до сякої ласки проявів,
По тілу проводили,
До сказу один одного зводили.
Ніщо немогло їм перешкодити
Навіть плуг не ламався, як завше буває
Посеред роботи, – природа ж сприяє!
Міцніший від сталі, не рівня камінню
Гартований часом і багатим досвідом.
Плоть зміцнена нестримною хіттю,
До праці із самого ранку готовий,
Завжди безвідмовний.
Щоразу пірнає в розпушену землю і риє,
Добросовісно шукає скарбів,
До людського щастя шляхів
Безперестанно, натхненно,
Без відпочинку.
Так прудко спливають насолоди нічні години
Коротші в рази екстазу хвилини
І знову на поле, до лану
Віддавати природі вже іншу шану

..

***

Смак її цнотливої плоті

І ерогенних місцин

Досі відчувається в роті

Намисто еротичних картин

Звабливого тіла, ніг і пишних грудей

Плавно пливе в голові

То завойований тобою трофей.

Погляд і очі на фото її

Фантазії збуджують досі в тобі

При згадці про ніч ще млосно стає

Образ еротичний спати не дає

Як з тобою стікали вологи рікою

Мене ти тримала міцно рукою

Память просто подих спирає

Клубочиться і випирає

Гідність мужчини

На самоті.

ЯРИНА БУРБАН

НЕ ССИ!

Твій тягар ліг тобі на спину.
Мій тягар ліг мені на груди,
бо йому там, напевне, м’якше.
Подивися – навколо люди,
кожен тягне свій хрест,
і так завше буде,
і не може бути інакше.

Твій тягар ліг тобі на спину.
Мій тягар ліг до мене в ліжко.
Перед тим назвав мене шльондрою.
Щоб здаватися ніби доброю,
накриваю тягар ковдрою –
і тягар його, тягара мого,
впав як гривня. Раптово, як гривня.
Але ти гостри свої бивні!
Не здавайся, малий, будь сильний!
Не лякайся, чувак, не сси!
Неси свій тягар! Неси!

 .

РИТМ

Ти, напевне, мав
почуття ритму.
І, напевне, хороший слух.
Ти кохав не її,
а тіло тендітне,
било серце ритмічно:
– Бухх!
Свої п”яні очі
підводив вгору
і зітхав так, як завжди, в такт.
Вона знала тебе.
Вона знала твій ритм.
Повторяла римічно:
– Так!
Я не перша любов,
не остання коханка,
та єдиний програний бій…
Я ніколи не знала
твого ритму,
бо завжди задавала
свій.

ПАНЕ ПРОФЕСОРЕ!..

Ти кажеш:
Open the book!
ти хочеш мене
навчити
своєї мови солодкої?
Своїми словами гарячими
як в поцілунки сповити?
Мене, невинну?
Ти кажеш:
Open the window!
Ти кажеш, тобі

душно?
Що, піт стікає по шиї,
за комір і вниз, по спині?
Не стримуй!
Ти кажеш:
Open the door!
Ти, любий, кудись

поспішаєш?
Чи хочеш
до мене в гості?
В мої обійми пірнути…
Заснути…
Ти кажеш:
Open your heart!
Я, здивовано:
– Open your mind!
Шановний! Open your mind!
Я на двадцять років молодша!
І я Вам, на жаль, не пара!
І знаєте, третя пара,
(тим більше – третя парта!)
не місце і зовсім не час
для Вашого щастя,

а я –
зовсім не місце
для Вас…

ОЛЕКСАНДР КУРІНСЬКИЙ 

 

***

Це ліжко схоже на музей,

Де твоє тіло, мов картина,

Сповільненої  дії міна,

Людьми набитий Колізей.

Твоє волосся – лабіринт,

А руки в’яжуть, мов канати.

Виймають серце і за грати

Кидають зразу. Без причин.

У чорно-білому кіно

Незвичні кадри. Проти ночі

Ти робиш все. Усе, що схочеш.

На воду змінюєш вино.

Я п’ю тебе. Немає краю.

Ловлю губами білий сніг.

Без тями біля твоїх ніг.

А десь між ними – шлях до раю.

***

Кімната дихає коханням.

Правосторонній рух сердець.

 – Реанімація… – В останнє…

– Секс на прощання… – Під кінець…

Годинник розриває простір,

Розплавлюється циферблат.

П’ємо коктейль з любові й злості,

Виходячи на soft-парад.

Час зупинився, тихо грає

Самотній джаз. П’янке вино.

В обіймах вечір витікає.

Що потім буде – все одно.

Відображаються обличчя

В незвичнім сяянні свічок.

Це не кімната – храм, молитва.

І ми піймались на гачок.

У лабіринтах безнадії,

Де постіль – вихід навпростець,

Лиш тіні вказують майбутнє,

На тілах роблячи рубець.

Тримаю ніжно, мов ікону.

Оберігаю, як святу.

Цілую в такт, співають дзвони

У ритмі ночі та дощу.

ДАР`Я МОСКОВЧУК

Сон самоти

Заколишуть вітри

Синіх смуток очей.

Крізь туман самоти

Млосних відблиск очей.

Заведе. За хурделить.

І вкриє потом.

Білим полум’ям встелить,

Піде галопом.

Швидко. Рвучко. І гостро прямуючи

До бажань і своєї мети,

Від солодких грудей хвилюючих

Поринаєш у царство пітьми.

Сонце сходить. Барвистим віялом

Замете тихий сон вдалині.

Всі ми можемо бути повіями,

Доки ніжимось не самі.

 .

 ***

 У той зимовий вечір

Ми зостались поряд.

Обіймав за плечі,

Цілував поволі.

Я в ногах тремтіла

І тримала стіну.

Від бажання мліла,

Вигинала спину.

Ти ввійшов у світло

Млосно і повільно.

Я хотіла. Швидко.

Стогін нетерпіння.

Шкіра вкрита потом.

Стиснені тіла.

Щастя б’є потоком –

Випита до дна.

 .

***

Моє тіло змальоване маками.

Спрага млосно кипить у душі.

Ти прийшов з незнайомими знаками,

Ніби виклик моїй самоті.

Кров наливає маками щоки,

Я лечу у безодню думок.

Очі прагнуть небесних потоків,

Груди – палко вимолюють насолод.

Маки в тілі спалахують у прірву.

Хижі крики. Нігті. Вигин спини.

Серця частку твого собі вирву

І віддамся в обійми пітьми.

МАКС ЛИЖОВ

ХАЙКУ

якби ти знала

скільки крові на тобі

настоялося

*

ранок вечора
мудріший та між ними
іще глупа ніч

*

я поміряю

тобі температуру

а ти мені пульс

*
вим’я алаха
вим’я ісуса христа
дві твої циці

*

ти підмивала

лягти у ліжко разом

і я підмився

*

ранила мене
а потім рани сама
зализувала

*
приклався вухом
до твоєї вагiни
почув океан

*

спустив на спину

і аж тоді помітив

твою засмагу

*
ти мастурбуєш

аби заснути а я

щоб прокинутись

*

не на івана
не на купала між ніг
цвіте папороть             

.

ДВІ ТИШІ

над умиротвореним океаном

нищівні хвилі слів

не шукали спільної мови

як решта носіїв і лузерів

вже починали словом

і не домовились

розібрали слова назад

і почали з тиші

стали ближчими

і не змогли зупинитись

ближчали

вглиб і ввись

за сутьstrong і за задумом

квапливо і неспішно

порушуючи кордони тіл

але не тиші

під далекоглядними головами

короткозорі серця

близькі як ніколи

дедалі ближчі

чути

як біжить кров

проростає волосся

ковзає повітря

із тіла в тіло

із тиші в тишу

щораз тихіше

ю 

ЗЛАТА-ЗОРЯНА ПАЛАМАРЧУК 

                                                          .

Без обітниці

Без обітниці,  без почуттів

я тобі віддаюся щоночі…

Знов і знов на тобі, у мені,

тіло хоче, а серце не хоче…

Стогін-шепіт, любов не любов…

Скільки болю відкашляло тіло…

Скільки пристрасті в тому було,

і як швидко усе обміліло…

Я тебе не люблю! Ти не той,

хто займався коханням  із серцем!

Відцвіло, відболіло, злягло,

пересипане-сипане перцем…

А з тобою нірвани, сади…

Мого тіла всього заніміння…

Відкриваєш закриті ходи,

І вертаєш у серце моління…

Дозволь мені 

Дозволь мені залишитись до рання

І ніжно цілувати тобі очі.

Мені все рівно, що нема кохання-

Воно приходить із зірками ночі…

Дозволь мені залізти десь між груди,

залоскотати словом біля серця…

Мені все рівно, сердишся, то сердься!

Як хочеш, розтягай свої маруди…

Дозволь мені  торкнуся до шиї,

Відчути кров, що бігає по вені…

Мені все рівно і моїй гордині,

Що не зі мною і ніяк про мене…

Дозволь мені в твоїх руках марніти,

Сховатися, загрітися, згоріти!

Мені все рівно, що чекають діти!

Дозволь мені сьогодні полюбити…

Голосуйте, якщо вам сподобалися вірші! Або чекайте чергову порцію еротичних поезій від інших учасників Кастингу!

До наступної середи! 

.

Щиро Ваш

«Друг Читача»

ПРОГОЛОСУВАТИ ЗА ЕРОТИЧНИХ ПОЕТІВ!

Читайте також перший, другий, третій, четвертий, п`ятий випуски з еротичними віршами учасників Кастингу!