НАРОДНИЙ КАСТИНГ ЕРОТИЧНИХ ПОЕТІВ: ЖІНОЧИЙ ДЕНЬ!

Весна почалася. І березень набирає оберти.  З чим нас усіх і вітаємо! А ще вітаємо всіх жінок з 8 Березня – святом весни та краси! Із цим весняно-святковим настроєм «Друг Читача» вирішив присвятити цей четвертий випуск віршів Народного кастингу еротичних поетів жіночій темі – а, значить, всі сьогоднішні учасники – прекрасні жінки! І не повірите, їх у нас сьогодні – аж 8! Вісім різних жіночих поглядів на кохання-зітхання, пристрасть, бажання, вірність та інші амурно-інтимні обставини!

Свій погляд на еротику сьогодні запропонують вам наші «венери» Кастингу:

– неперевершена учасниця першої збірки «НЕП» Леся Мудрак,

– таємнича казкарка Катерина Єгорушкіна,

– редакторка та за сумісництвом еротична поетка Ольга Хвостова,

– досвідчена поетеса та перекладач Ірина Шувалова,

– романтична поетка-мрійниця Алла Кошляк,

– пристрасна літераторка Марина Єщенко,

спокуслива журналістка Лана Кельман,

– юна і перспективна поетка та вільнодумець Юлія Радченко.

.

Нагадуємо, щосереди до квітневого Київського книжкового ярмарку «МЕДВІН» (5-7 квітня), де буде проходити фінальна частина Кастингу, на сайті «Друг Читача» будуть публікуватися вірші учасників. Голосувати за улюблених поетів можна і треба на нашій сторінці на Facebook!

Час починати! Смачного вам цього жіночого коктейлю!    

ЛЕСЯ МУДРАК

 .

Бог – Ра –

       на –

             пуп

зві-ра

         талі-с-маном

мана небесна – гуп –

най-ай-яй, коханий,

голова!

                Овва!

Овал того пупа

прив’яжемо до чуба

чи до вуса (індуса?).

Горіла сосна – у Стуса…

Барабан гупає…

Що нижче того пупа є?

Орел чи чітка?

Не чіткá нитка,

що все – хрестиком

                          – хрестиком

         ком… ком…

…Компот з персика.

А ти –

         з вершника

                        – а?

Вершник вертиться,

веретено – у Пітера Пена!

А бог – Ра – на пупі…

                Полотно

                         акварелі –

вище стелі!

                 Вище стелі!

Ви-ще?!

***

Stop!!! Оче-ви-дно,

дно видно, о-о-о!

Он, диви: – Чи Ви?

Чи не Ви:

отче,

         лечо,

                мачо…

В голові –

гном плаче.

…чап-пач-чап…

ходять сльози в очах:

Ізольда без Трістана

пережила три

             стани,

                      а не…

Олжа?! жало –

        у ло-

              ні?! –

                    ло-

па-є…

       Віп- пів-

екстаз –

узами шлюб-ни-ми –

                         враз…

А чи акбол, любка, є?

І – STOP!

Знову – на пост?!

Фортуна нутра

виголошує тост:

– За тебе, за мене,

                           за наше дитя…

…Тибет для нас – табурет.

                чи терубат –

все глибше – назад…

                Dasein,

спивай

            те,

що вихопив місяць, а-а-ай! –

пивом мови цих тіл:

ось, тихцем – коло з кіл…

Лік?..

Оволодів оловом, оводе?

То ж – STOPPP!!!

                              ай-ай!

…дна таки не видно!

КАТЕРИНА ЄГОРУШКІНА

  

* * *

чуттєвіть  −
нагорода
за  тіло
душею
сповнене

* * *
кульбабка
губить пушинки
у моєму тілі
і на цьому тлі
я здаюся дивною
і щасливою
як залоскотана насінням земля
після зими

* * *

на  вустах
буде
дотик
невідомої
країни
мого
тіла
знов
невідомої
і  завжди
непізнаної
ти  пізнаватимеш
цю  країну
океан
за  океаном
міліметр
за  міліметром
губами
і  подихом…
якби  пізнання
кожного
світу
було
пізнанням
любові
людство
не  знало  б
війн

 

ОЛЬГА ХВОСТОВА

 

 

*   *   *

Диск насолоди

на патефонах наших тіл.

Стій!

Ще борвій не цвів.

Роса на нігтях і нагідках…

Де ми пили нектари – тепер бур’яни і терен.

Де я сльозу зронила – землю розплющив мак.

Сірі волошки

Білі кульбаби

Первень дав

раду

Свічку спиває віск…

На патефоні наших тіл заїло

Органний

диск.

 .

Книжка

Хочу тебе Читати Як книжку

З кінця і з початку, спочатку і ззаду, По діагоналі і через сторінку,

Пестити Лінії згину,

Запах вбирати – свинцевий, Як у горлянці ком.

Гладити ніжно

Теплу рельєфну твою обкладИнку,

Золотом тиснену,

Пальчиком вести За кожним рядком.

Вчити та так і не ви-вчити

Весь алфавіт потаємний,

Всі ієрогліфи, букви, кожен прихований знак.

Слід залишить На крутих на твоїх берегах

Довго, Так довго іти

до тобою до крап…лини

І не скінчити

І хай буде так. Тільки так

Нам можна вижити

В цих безсловесних світах

Мила, нині Ти моя книжка

Я твоя – завжди. Читай…

 

 ІРИНА ШУВАЛОВА

***

ось він підступний крадій зі шнурком шовковим

птаха на лапках червоних на лапках обачних

страх дріботить під серцем маленьким м’ячиком

злодій зневагу твою зачіпає пальчиком

злодій тебе наче плиску на ласку ловить

ти браконьєр, кабальєро, ти хитрий спритник

я ж зодяглася барвисто і так по-літньому

як не забагти цю здобич не звоювати

сполох чужий що сіпнув уже дріт польоту

ти ж бо хотів завжди ти ж бо прагнув потай

тіло гаряче летюче до рук прибрати

ув очеретах тремтіння сум’яття стебел

трепет і пера строкаті і вихор пуху

злодій несе твою нехіть до вуст до вуха

птаху затягне в охи забракне духу

збігти крило волочачи геть від тебе

крові червоний бісер. маленький бісик

скочив з конóпель за комір і жили місить

в лоні сукає довгі косиці жару

шалу так щедро сипне під пернаті шати

горло підстав під шнурок уже час рушати

в темну безодню що золотом птаху вжалить

 

п@рно

місяць нахромлює обрії на рога

зяють на видноколі дірки дірки

в чорний чавун занурся лягай лягай

зляканий пульс намотуй на кулаки

кров свою прудконогу жени жени

перекидайся колом кутом ножем

крешуть по небу крилами кажани

тіні німих нічних молодих божеств

піною пухни живчиком закипай

бийся об лід лускою блищи блищи

ковдра накрила гордих глуха сліпа

жар вигинає хорду мерщій мерщій

рий свої нори прірві пірни в рукав

вистріли білим бісером на кору

вибери першим перли із молока

рухайся доки жестом не перерву

рухайся в руслах в рани клади персти

пальці цілуй заспазмлені розвести

грішне старайся з праведним. зашнуруй

пори мої гарячкою. перести-

глі перехоплюй видихи будь рости

хіттю новою глибшою в хіть стару

різдвяне

рухайся рухайся нічого не говори

вечір завішує наше вікно синім

волхви підписують листівки загортають дари

перша звізда літака воссіяла згори

але під ковдрою міняються правила гри

тут значно ближче від народження до воскресіння

святкові орди переповнюють вагони метро

і приміські електрички. ми руки сплітаємо

навпомацки гадаємо на картах таро

мені укотре випадає голий король

христос ся рождає – і це як пароль

який дарує дотик і до найбезплотніших таїн

рухайся рухайся потім лежи мовчи

піт витирай із чола дивись у стелю пильно

тримай мої пальці наче від царства ключі

земля реальніша вдень та небо ближче вночі

благої вісті іграшкові марципанні мечі

вже поціляють в нас безжалісно і безпомильно

АЛЛА КОШЛЯК 

  

***

Всіма нотами насолоди
у коханих руках бриніти,
Добувати мелодію пристрасті
із твоєї трембіти

Хто навчив тебе цього сольфеджіо –
Розуміти музику тіла?
Щоби кожна моя клітина
Від бажання тебе тремтіла?

Розумієш, синхронний фініш –
Це лишень із тобою, я знаю.
Палких вуст гарячий дотик
Наближає мене до раю.

 .

***
І нехай у нас
Холоди,
А надворі – шалено
Сніжно.
Із здоровим глуздом зіграю
В розлуку.
Я помрію, як ти
(чи примарилось?
приверзлося?)
Відпускаєш на волю
Руки
І несамовито
Ніжно
Пестиш моє руде волосся.

 .

***
Близькість з іншим неначе вітер в пустелі
Несолодкий смак не моєї містерії
Апатичний погляд у точку на стелі

Лиш з тобою ріки вологою повні
Я палаю бажанням, спокійна назовні
Мій здоровий глузд в небезпечній зоні

Його не втихомирює колір пастелі
І у скронях гудуть чудні менестрелі
Відбивають шалений ритм артерії:

Облиш все, мчи до нього, сьогодні!

 .

МАРИНА ЄЩЕНКО

 

Малій

Мала, а чого ти хотіла?
Тебе роздягнули лише –
І враз застогнало тіло,
Коли опустились нижче
Ті кляті бісівські руки,
І сонце спеклося в грудях…
Ховалась від поцілунків
Й не знала, що далі буде…
Та вечір скінчив молитву,
І хтиво віддався ночі.
Не вмієш, мала, любити,
То, може, дружити схочеш???

 .

* * *

Паркет, посірілий від часу,

У стоптаних дошках ховає

І сльози, розмішані потом,

І перші сліди чоловіка.

Олександр Козинець, «Коханець»

Паркет, що пам’ятає перший слід

Чи чоловіка, чи його подоби,

Струхлявів за якихось пару літ.

Скрипить від злоби.

Померло ліжко, і коли вночі

Приходять часом спогади химерні,

Й скрегочуть поза стінами сичі,

Холодне й мертве.

Ще досі стугонять в вікні шибки,

Коли останній промінь йде за місто,

І на шпалерах дотики руки

І нігтів. Згризла.

На дзеркалі мов завжди свіжа кров,

А тіло пам’ятає все й коробить.

Та чоловіком ти не став, лиш мов…

Його подоба.

Настроєве (середа)

Намаж мене медом, або полуничним варенням,
А я тебе кетчупом, гострим, до шашлика…
Я буду десертом – ти будеш сирим пельменем…

А як же хотілося справжнього мужика!!!

 

ЛАНА КЕЛЬМАН

 .

Не перший

Шкода , що ти вже не перший…

Тремчу у твоїх руках!

В мені — на яву і в снах,

Зриваєш тут і там мій дах!

Шкода, що я вже не перша…

Це крах?

А мрії? Цілунки?

Нічні еротичні дарунки?

Нас двох в цьому не перевершиш…

Жах?

А все то оті чаклунки

Оголені… Ти — для них перший,

Їх образи ще не відмерші!

Вона! Ще вона! Вони!

А я?

Назад моє тіло вдягни!

Оргазми свої кляни!…

У тебе до мене були…

У мене до тебе були…

Козли!

Загине минуле в прийдешнім?

Коли?!

Шкода, що ти вже не перший…

Кожним міліметром

Кожним міліметром твого тіла

Проведу губами й язиком…

Вибач, як роблю щось неуміло,

Просто я завжди отак хотіла –

Від душі, не розумом…Синхрон?!

Так! Літали, наче у нас крила,

Звуки пристрасті кричали в унісон!

Я тобі усю себе розкрила,

Віддалася повністю, тремтіла

Кожну ніч, як залишалися разом…

І до дна всю випивав — я мліла

Від проникнень, дотиків…Це сон?

Просто я отак ще не любила…

Кожним міліметром твого тіла

Проведу губами й язиком…

 .

Ми

Темрява. Кімната.

Ліжко. Стіл. Вікно.

Дихати! Не спати!

Ноут. Ми. Кіно.

Двоє. Руки. Очі.

Груди. Стегна. Торс.

Вірю! Можу! Хочу!

Ми. Тіла. Гіпноз.

«Так!». Оргазми. Звуки…

Фініш. Тиша. Сни.

Двоє. Очі. Руки.

Ранок. Ліжко. Ми.

. .

ЮЛІЯ РАДЧЕНКО

 

 

Amorale

Ген-ген, в далечині,

Дрочить члена чернець

Гріхо-католицької церкви

„Це є гріх, безперечно!”

Пошепки, майже чемно,

Засуджує під(глядач).

Піт глядача чоло розсіче строкато.

А втім, і цей член церкви

Теж є не без гріхочинства.

Далі – отче, я бачу янголів!

Чесно:

Невже вірьовка святого Августина

Вижене з діви чорта?

І це теж є гріх, отче.

Вигнано Єву з раю.

Чому розчленоване яблуко

На зрізі своєму так схоже

На жіночу вагіну?

Отож-бо й воно, отче.

Хочеш до раю, хочеш?

Що тобі в раї тім, скажеш?

Якщо перша діва не встояла

Перед чортівським дарунком.

Може, той рай чарівніший

За чотириста разом взятих

Дарованих чоловікові Богом?

І хоч отчєнашать черниці

Чорт-зна скільки на день,

Вночі у наречених Ісуса

Чешеться в паху безбожно!

Бог – старомодна баба,

Що мала колись трохи сексу,

І кинута напризволяще

З Євою і Адамом.

(До речі, вони позашлюбні).

Рай без свічок і без ліжка.

Рай – без стін і без даху.

Рай, щоб зручніш підглядати

За дівчиною і хлопчиськом,

Єдиними діточками,

Божими кров’ю і плоттю.

Чи міг Бог чекати появи

Таточка (героя-льотчика,

Як Бог пояснював дітям),

Філантропа і демократа,

Лояльнішого із лояльних

Мсьє Світозарного?

Отче,

Ти знаєш, що далі буде.

Отже,

Чорнитимеш далі розпусту,

Чи, може, її чинитимеш?

Он яка гарна, чорнява

Черниця на березі річки,

Не бачить тебе, чепуриться.

Чи буть, чи не буть – вирішуй,

Бо твердість із часом втрачають

Не тільки серця і скелі.

 

 

Голосуйте, якщо вам сподобалися вірші! Або чекайте чергову порцію еротичних поезій від інших учасників Кастингу!

До наступної середи! 

.

Щиро Ваш

«Друг Читача»

ПРОГОЛОСУВАТИ ЗА ЕРОТИЧНИХ ПОЕТІВ!

 Читайте також перший, другий, третій випуски з еротичними віршами учасників Кастингу!