НАРОДНИЙ КАСТИНГ ЕРОТИЧНИХ ПОЕТІВ: ДРУГА ПОРЦІЯ

Продовжуємо ділитися із Вами поезією учасників Народного кастингу еротичних поетів – то романтично-інтимною, то еротично-брутальною:) Вона – різна, як і її автори. Це можна було помітити вже по поезіях учасників першого тижня Кастингу.

Нагадуємо, щосереди до квітневого Київського книжкового ярмарку «МЕДВІН», де буде проходити фінальна частина Кастингу, на сайті «Друг Читача» будуть публікуватися вірші учасників. Голосувати за улюблених поетів можна і треба на нашій сторінці на Facebook!

На цьому тижні ми познайомимося з різношерстою публікою! Тож сьогодні у еротично-поетичному меню будуть:

лідер голосування першого тижня – Володимир Вакуленко-К.,

авторка не лише поезій, а й пісень та чудових картин – Валентина Захабура

юна учасниця вечорів «Ніч Еротичної Поезії», а також за словами Юрка Винничука «жертва Леоніда Грача, яка мужньо витерпіла допити міліції» – Марта Брижак,

поетеса з самого Нью-Йорка – Марія Шунь,

поет з історичною освітою – Дмитро Княжич,

та поетки-красуні Русана Остапович і Тетяна Бондар!

Приємного еротичного читання!:)

 

  ВОЛОДИМИР ВАКУЛЕНКО-К.

 

.

Спокушаючись тобою єдиною

Стривай. Не розплющуй очей під час насолоди – лишайся у сні ще трішки,

Кішкою замуркочи, спробуй свої пазурці на кістлявій спині пом’якшити.

Я спокусливо тобі шепотітиму вечірню мандрівку тілом твоїм…

А хочеш, поділимо на двох усі кольори незабутнього оргазму?

Ти, певно, вже чуєш притомлені фрази, які заціловують шию?

Вони панацея кохання – зцілюють біль злободенний або незагоєні шрами.

Отак до безтями на персах затвердлих губиться голос волосся –

Здалося, що рай прокидається в сонці від темпераменту кавових випуклин…

Скільки хвилин до центру тіла, щоб потім згубитися в нетрях? –

У найглибшій печері щезатиме мій пурпурово-яскравий язик!

Я вже звик засинати пізніше за літо, вливатися в тіло твоє одним цілим,

Ще не час обдивлятися небо – воно лазурове всередині тебе…

                    .

Falosoimitator

Фатальний фалосоімітатор,

Сексуальна недоторканість,

Недозрілі, чи пак, перезрілі діви,

Що віддають насолоду предметам.

Квартирні кама-сучки,

Позуючі моменти монументальних ніг,

Пазли пластикових любовей…

Жаль ваші стомлені ночі,

Зранений стогін прелюдій

І те, що вам не збороти в собі:

Вагому кількість гніву,

Свідомий розпач від зради себе

Перед звабливою мастурбацією.

Невже буде стерто вас із реєстру почуттів…

…Happy end of your fucken fantastic fantasy!

Несіть на кладовище вібратори,

Грайтеся з хлопцями в забавки,

Бо, бачте, кохання не вроздріб

І нині дістанеться тим,

Хто справжньо вже навчений жити

Без електрично-пласмасово-

харчових імітаторів щастя,

без обману перед власним дзеркалом.

Відображення в ньому голіме.

Воно бреше, що ви некрасиві

І що не схожі на тих,

Кому вірні будете ВИ!

 .

Бог проїздом

Видно, бог

Спить на третій полиці

У звичайнісінькому вагоні

І вчасно вимикає

Світло,

Підкреслюючи цим

Свою заповідь розмноження…

Діти постійних мандрівок

Хапають його вітрів за бороди

І посміхаються старожилам вагонів,

Хоча їхні душі сплять

І не заважають

Розраховувати молоді на секс.

А в самого бога є

На ранок запас

Небес(з)коштовних солодощів –

На гривастий додаток

Дріб’язку

Може він запропонувати

Кріпку каву і цукор

З юзерпіком УЗ.

Є підозра,

Що до нас

Його заслали китайці

Саме тоді,

Коли в поїзді

Стало темно.

   ВАЛЯ ЗАХАБУРА

 .

Я ревнива

Я ревнива і тим винувата тобі.
До жінок, до думок, до роботи,-
я ревную до всіх і не знаю судів.
Пити вишукану гіркоту,
мов цілющий бальзам,
до снаги не усім.
Я – бармен за шинквасом, поет,
що мішає коктейлі своїх почуттів
й пригощає лише тет-а-тет.
“Частка муки любовної,
Пристрасті – дві,
дрібка Ревнощів – це ж бо родзинка,
крига Сумніву, Шалу вогонь голубий…”
– Де ж Кохання?
– Це соломинка,
можеш просто тримати його у вустах,
можеш змішувать інгрідієнти,
можеш кинути й пити коктейль просто так.
– Ти жартуєш?
– Не в ці моменти!
– Де ж тут Ніжність і Вірність?
– То інший коктейль,
та родзинка і в нім не завадить.
Я мішаю новий і сідаю в фотель, –
“Щось спекотно…” (вже час тебе звабить)

.
Сонце
Знову прийде весна
і ми вкотре почнем віршувать!
Клапоть сонця вкраду
і у вірші сховаю, мов злодій,
а воно цілуватись захоче
й почне цілувать, –
це ж бо – Сонце, а ти
звинуватила мене у шкоді!
Ну ж, лягай горілиць,
бо на небі святкові хмарки!
Розстібни комірець, випни груди,
– Ерот не поцілить!
Вже трава поміж нас,
межі пальців у тебе – зірки…
Прудконогим лошам
із небес повертається Вирій.

 .

Пляжне Ретро
Минають дні й ночами пахнуть квіти,
Скляні медузи схожі на кисіль,
Вже літо визирає звідусіль
І я не знаю де його подіти.

Засмаглі спини, стегна, животи,
Два камінці на пиптиках – купальник.
Шаріється таємний шанувальник,
Але тобі бракує самоти.
Це пляжне ретро пробиває враз
Дзиґун мобільний – ти на ланцюжку.
Немає волі, вибороть яку
Так просто, варто спробувати раз.
Час зависає мов липневий мед,
Прозоро й солодко стікає у «завжди».
Це тільки змова, де моє «зажди»
Тобою зважене, як завше, наперед.
Гірські чаї із диких трав гірких,
Солодка чурчхела біля палацу,
І корабель з гарячими «рогаццо»,
І море, й літо, і в усьому – Ти.

.

МАРТА БРИЖАК

 .

***

На одній веселій забаві

Я помітив в червоному Пані

На мить заплющивши очі, я помріяв

Опинитись з нею в ліжку або й у ванній…

Я бажав побачити її оголені стегна

Я жадав вхопити її за груди

Поки я отямився, ця хтива стерва

Втекла десь у натовп, між люди.

Шукав я недовго, сиділа вона на фотелі

Нога на нозі, в руці повний келих

я наблизився й зашепотів їй щось дуже інтимне

аж прутню моєму в штанах стало тісно,

він напнувся наче антена

і тоді я почув що звати її Єлена

я торкнувся її коліна

й побачив як вона загорілась

розстебнувся бюстгальтер, оголилися груди

усе далі і далі сягали мої руки

вона стогнала й дихала важко

а я бурмотів лише: дай мені, дай!

Дай мені! Дай, Єлено!

Та сукню зірвавши намацав там …члена.

 .

 ***

коли я грав тебе, о мила

твоя дупелька мов кобила

на прутневі моїм скакала

а ти в екстазі верещала

поглянь кохана – ніч розкішна

і місяць радісно сміється

а біле сяйво його рясно

на твою пишну дупу ллється

твоя велична дупа стала

як ще одне небес світило

о – що це очі засліпило?

то місяць був, чи дупа, мила?..

 .

***

сиджу я в ресторані

немов доросла пані

меню в руках гортаю

і каву замовляю

за столиком навпроти,

я аж відкрила рота

мужчина вельми гарний,

достойний, при параді

ось перевів свій погляд

на мої гарні ноги

я трохи стрепенулась –

не чую вже підлоги

ось він торкнувсь рукою

щоки моєї нагло

ось притягнув до себе

й цілує в губи спрагло

відтак обняв за плечі

і розстібає сукню

здирає з мене одяг

й виймає свого прутня

він грав мене немов дурний

шалено й до нестями

старався бідний і сопів

бо піт стікав струмками

аж тут мені принесли каву

я глянула на нього

він піт хустинкою стирав

солодкої знемоги

втомився бідний не на жарт

бо грав мене очима

я запитала: Ну і як?

Нарешті ви скінчили?

МАРІЯ ШУНЬ

.

 

. .

Підбірка “Історична еротика”

 .

Підміна F.U.C.Kу*.

 Коли у вас забирають в а ш е

 І видають це за чужу норму,

 А вам “набувають” ознак рогоноші

 З-під королівського фако-шторму

 І тому вас “у діти кинуть”,

 Вимагаю – кричіть одразу:

 “ Обережно: наступили на міну

 Льодовикового часу!”

* “Fornication Under Concent of the King” (скорочено fuck) – у середньовіччі селянин повинен був отримати дозвіл на секс зі своєю дружиною від короля. Пара мусила вивісити на своїй хаті плакат – “блуд із дозволу короля”.

.

 Т О Й* в Ехнатона

 Скляна Нефертіті із багатьма дочками

 Ще заплаче над тою Кією**

 З її сином, єдиносином,

 Нею ж вбитою…

 Блокбастер століть

 Спрацював навиворіт, –

 Від дочок її

 Теж ні сліду.

 Жодного.

 Та зате т о й Ехнатоновий –

 Вічно живий.

 Бо час той вимірювався

 як т о й – єдинопіднятим.

 То й нате вам – е х н а т о н о в и м

 По всіх війнах і часо-

 -бранках!- “і якщо падати

 На вирячені списи,

 То хай вже це будуть Т І Ї !”

 .

* Т о й – майже соромливе означення фалічного культу в архаїчних суспільствах.

** Кія – привезена в Єгипет з півночі, з Причорномор’я, друга , опісля Нефертіті, дружина чи наложниця єгипетського фараона-богоборця Ехнатона, єдина жінка, котра народила йому сина, і , вочевидь, за це й була страчена суперницею, котра щороку народжувала йому одних лише дочок.

 .

 ТОЙ (по-українськи)

Або перезавантаження системи

 Вічний революціонер!

 Дух, що тіло рве до бою…

 Він живе, він ще не вмер!

 (І.Я.Франко)

 

 Із Венери в хутрі

 Дружно всі повернулись на Марс

 Із його еректовним ополченням,-

  Туга моя наддержавна

 За своїм колом та своїм двором

 (без хутра, що макітриться

 Понад тином)

 Сперлася на

 Той майданний стовп

 При дорозі у

 свою Земляну державу.

 Гуде маскулінний хід!

 Я знову

 Обожнюю хлопчиків тих, державників!

 Я змовчу їм

 Їхню невитриманість

 На тихість

 І стиль!..

. .

ДМИТРО КНЯЖИЧ

. .

 *    *    *

                               слід відлуння останньої

                               розмови двох перед тишею

                                                              Олесь Ільченко

Стою з тишею на розмові.

А вона з губ слова виціловує –

Жодного слова!

Тиші обійми –

(Нігті по спині) –

Такі свавільні!

О пітьмотиша! (Ша-а-а…)

Твоя душа… Моя душа…

Пульс!-

-ує, -оє… Є!

Де-то-на-тор!

Де то? На то-

-му боці при потоці

Стрінеш її, гей, гей!

Писана пісня

Під писанку.

Високо!

Крок до зірок і Місяця.

Утікає, обпікає,

Обпалює пальці!

Палац

Музики – ніч, темрява, тиша…

І зірок – немов поцілунків

На тілі у тиші –

Ти-ся-чі!

 .

  *    *    *

Ти мене…

Я тебе…

Сонце витягується між губами,

Сонце о-гублюється,

Губиться у межигуб’ї.

Ти мене…

Я тебе…

Зорі, столочені в пудру,

На твоїх щоках –

Колючі, як пил на шляхах.

Ти мене…

Я тебе…

За твоїм плечем

Тополя і Сонце –

Як літера «ю»,

Вітер читає протяжно: юууууууууу

(Відлунням із Ліверпуля: “I love”

Тричі).

Кличе

Вітряний вечір,

Підштовхує в спину –

Руки – на плечі – за плечі

Ніжно, невпинно,

Неквапно, негрубо –

Ти мене…

Я тебе…

В губи –

(Сонце, тополя, вітер)

В губи поціль! –

Я тебе поціл-

ууууууууую!

 .

 .

Потаємне

Ти прости і не сердься, що тебе я так палко

цілую в думках.

                                                   Вітезслав Незвал

Ти мені пробач і не сердься,

Що малюю тебе оголену.

Просто вирвав зі свого серця

Пуританство залізною голкою.

Ані хтивості, ні брудноти

У юнацьких мріях патлатих.

Просто хочу тебе роздягти

 І оголену цілувати.

 .

РУСАНА ОСТАПОВИЧ

 

Ах…

Безконечники
пАльцями
по  твОму  тілу
вишиваю
малюю
грію
тлію
жариною
Щастя
у  твОїх  руках
Ах…
Раптово  впускаю
у  себе
твОє  проміння
нетлінне
знання
про  Любов
нижче  серця
у  місці
причинному
безпричинно
зустрілися
наші  вуста
неспроста
не  проста
покручена
дорога  Любові
кусаю  губи
до  крові
аби  не
здійнятись  на  крик
тої  пісні
яку  чутно
тільки  тобі
Далебі
не  просто
тебе  полюбити
як  по  вуглях
по  колу  ходити
заки”м  зловиш
за  оголену
литку
і
до  останньої  нитки
не  постягаєш
всю  одіж
Їж!
Їж  мене  поглядом
і  цілунком-вулканом
паркАном
між  нами
мОї  коліна
зраджують
падають  вежі
перед  тобою
Належу
чи
неналежу
тремчу
у  твОїх
обіймах
цілунках
руках

Раптово  впускаю
Ах…

 .

ВПЕРШЕ…

Вітри  зніматимуть  сорочку
І  градом  вкриють  грішне  тіло
І  громовиця  вдарить  в  серця  точку,
Дощами  зацілує  міцно-вміло.

Так  я  кохатимусь  з  тобою  вперше,
Впускаючи  усі  стихії  в  себе.
І  свОє  лоно,  наче  вершу,
В  воді  сховаю  лиш  на  тебе.

Впаду  потоками  гірськими
На  голову,  на  спИну,  плечі,
А  потім  розстелЮсь,  як  кИлим
Пахучої  трави  над  вечір.

Як  полум”ям  тебе  хотіти,
Щосили  кинутись  у  твОю  ватру,
Із  попелу  нанОво  відродитись,
щоб  впОперек  сходить  твоЇ  Карпати.

Ділитися  на  все  своЇм  повітрям,
Щоб  Всесвіт  наш  не  задихнувся,
Зачати  раптом  новий  Вітер
У  мить,  коли  у  мене  б  ти  вернувся.

І  мОє  Сонце  створить  Обережне  Коло,
Вологий  ліс  прийматиме,  як  в  хату,
А  Бог  зупинить  час  навколо,
Коли  уперше  бУду  я  тебе  Кохати…

 .

Триптихи вчорашньої ночі

Знов  зачинати
кожен  Божий  день
із  благословення
Твого  доторку
й  бажання
Посміхнутися  і  Жити,
раптово  згадуючи
якусь  з  щасливих
митей,
укритих  таємницями  ночей.
Й  від  того
раз  по  раз
зітхати  і  тремтіти,
слова  твоЇ
устами  шепотіти,
аби  хотів
вернути  їх  не  раз…

 .

***
По-між  віків  всі  наші  вІрші  поблудили.
Я  розчахнула,  як  ворота  своє  тіло.
Слова  своЇ  вкарбовую  пальцЯми  в  твОю  спИну.
ТвоЇ  ж  –  з  цілунками  падУть  в  моЇ  гірські  долини.

ТЕТЯНА БОНДАР

.

* * *

я не та

що зривала з тебе

обійми

я не та я

що втихомирювала твою хіть

тричі хрестячись

я не та

що цькуватиме ніч

тобі в дорогу

я та

що по розпечених зірках

тобі загасить дощ

я та

що вірно люлятиме твої кучері

я та

що й постаріє замість тебе

 .

* * *

очі нелюба

тьмяніють

розглядаючи на тобі

відображення

попередніх чоловіків

вуста його

пересолені

твоїм губам

не присмакувало

руки мовчать

а ти

світ перегороди

щоби

від обіймів нелюба

було куди втікати

* * *

ходім

аби ніхто не здогадався

що це ми

відпустили

день

не слухай

коли говоритиму

що моя рука

не тримає тепла твоєї

що

задивляюся на чоловіків

після яких

нема виходу в минуле

що ти

мені винен

свою половину

що

вмовкаю

не доказавши вечірню молитву

бо в ній

ні слова про тебе

поглянь

на місячній доріжці

не росте трава

то де нам сісти?

Голосуйте, якщо вам сподобалися вірші! Або чекайте чергову порцію еротичних поезій від інших учасників Кастингу!

До наступної середи! 

Щиро Ваш

«Друг Читача»

ПРОГОЛОСУВАТИ ЗА ЕРОТИЧНИХ ПОЕТІВ!