«Я сумував за Вами, Холмсе!»

КІНОМАНІЯ ДЛЯ КНИГОЇДІВ

Це не Конан Дойл. Це Гай Річі – руйнівник канонів та міфів, який на власний лад і смак перечитав шедевр свого співвітчизника. Від першоджерела Шерлок Холмс Гая Річі успадкував лише ім’я, ворога і вірного доктора Ватсона.
Холмс Гая Річі – це вже не ґречний джентльмен, а ексцентричний і зухвалий персонаж. Не талановитий скрипаль – а поціновувач листя кокаїну та формальдегіду. Не геніальний майстер дедукції – а майстер рукопашного бою і маскування під предмети інтер’єру.
Тому головне питання, яке виникло під час перегляду першого фільму, залишилося без відповіді і під час перегляду сиквелу: до чого тут Шерлок Холмс?

.

Ну, гаразд. З величезною натяжкою, але «Гра тіней», усе ж таки, перегукується з «Останньою справою Холмса» Конан-Дойля.
Річі дозволяє собі на власний розсуд перечитувати світовий шедевр, але собі самому не зраджує. Його фірмовий почерк – спецефекти, трюки, зйомка в стилі слоу-мо, флеш-беки, рапіди, розмаїття сюжетних поворотів, запаморочливий темп зйомок – не дозволить нудьгувати під час перегляду чи покинути зал до фінальних титрів. Стрічка не містить жодного низькопробного жарту чи дешевого трюку. Музичний супровід Ханса Циммера посилює враження.

Та за усім цим атракціоном, за засиллям циганщини, за мозаїчністю сценарних перипетій загубилося головне, що робить Шерлока Холмса Шерлоком Холмсом – протистояння його та професора Моріарті. Професор узагалі губиться десь далеко на третьому плані, оскільки за голівудською традицією, герой не може просто боротися з одним ворогом. Йому конче необхідно рятувати весь світ.

Джаред Харріс гармонійно вписується у роль професора. Звичайного професора математики. Але не Моріарті. Моріарті у Харріса виглядає блідим і абсолютно не запам’ятовується. Особливо на тлі дуету Дауні-Лоу, дотепні діалоги та зображення особливостей чоловічої дружби у виконанні яких залишать у тіні будь-якого професора.
І ніби бонус за невдалого професора, Гай Річі дарує глядачу Стівена Фрая у ролі Майкрофта Холмса – брата Шерлока. Вроджена «англійськість» актора гармонійно вписується в історію. Будь-який епізод з ним – яскравіший за цілі сцени з Харрісом-Моріарті.
Зрештою, шукати художню цінність, так само як і схожість з оригіналом, у такого роду екранізаціях не варто. Це кіно для розваги. Посидіти у кінозалі з поп-корном, оцінити почуття гумору Гая Річі, отримати естетичне задоволення від майстерності оператора – словом, дивитися й радіти.

Гай Річі з тих хлопаків, яким не до шляхетності. Але його чарівно-хуліганське бачення шедеврів у жодне порівняння не йде з тим нездоровим цинізмом, з яким на пострадянських просторах знімають сиквели «Іронії долі», «Службового роману» чи «Д’Артаньяна і трьох мушкетерів».

Цитата:
– Я інший Холмс.
– Тобто, вас ще й двоє?!

На що звернути увагу: розмазаний по обличчю грим Шерлока Холмса у сцені в поїзді – цитування образу Джокера у виконанні Хіта Леджера у фільмі «Темний рицар».

Рекомендовано: для тих, хто прагне відійти від стереотипів першоджерела, а також для тих, хто хоче вкотре впевнитися, що Холмс-Ліванов залишається найкращим Холмсом в історії кінематографії.

Надія Купріненко