Стенографістка чи нацист: хто вона, мадемуазель Фрекен Бок?

ЛІТЕРАТУРНИЙ ПЕРСОНАЖ

«Вона була по-справжньому гидотна та зла тітка, – зауважить якось в одному з інтерв’ю шведська казкарка Астрід Ліндгрен стосовно Фрекен Бок з відомої казки «Малий та Карлсон». – І отримала за це вповні».

Звідки у пані Ліндгрен була така пекуча ненависть до власної вигадки – скромної тітоньки з руденькою дулькою на голові та подвійним підборіддям? Ті, хто пам’ятає образ «домомучительки» тільки з радянського мультфільма, звісно, не зрозуміють цього. Проте в оригінальній «немультяшній» версії «Малого та Карлсона» ця пані постає перед читачем набагато потворнішою і злішою. Такою, що мимоволі віриш – її писано з натури.

Багато досліджень скандинавської дитячої літератури вказують на те, що Фрекен Бок є вигаданим персонажем, створеним письменницею виключно задля того, аби діти навчилися вірдізняти добре від поганого, безневинний бешкет від злостивості, правдиве піклування від удаваного.

Але існують підозри, що Астрід Ліндгрен особисто була знайома з Фрекен Бок. Підтвердженням цього можуть стати деякі факти з біографії письменниці.

 

Втеча Астрід Ліндгрен від… Фрекен Бок

Як, по-вашому, виглядав Стокгольм середини 20-х років минулого століття? Красиво. Неймовірно красиво! Постійний святковий гамір на вулицях, сяйво вогнів, ситі і задоволені люди. У житті ж Ліндгрен ця картинка мала зовсім інакший вигляд. Гумові чоботи до колін і плащ-дощовик з величезним капюшоном на голові, у якому вона поспішає на пошуки роботи. Сумно…

Отак, у пошуках додаткового заробітку (основним місцем роботи письменниці на той час була посада секретарки у будівельній фірмі) Астрід Ліндгрен якось прийшла в одне відоме машинописне бюро Стокгольма, де були потрібні «дуже досвідчені машиністки». Її прийняла сувора огрядна дама з обличчям, неначе у полководця, та порослою волоссям бородавкою на підборідді.

«Чи володієте мистецтвом машинопису?», – глухо запитала вона, кинувши на Астрід зверхній погляд. Астрід обережно ствердно кивнула головою. Тієї ж миті сувора пані доручила їй завдання: передрукувати за десять хвилин три сторінки з кулінарної книги. Сама ж у цей час делікатно зникла у сусідній кімнаті, певно, слухати, як строчить друкарська машинка чергової кандидатки на цю посаду. Хоча не виключено, що насправді вона там просто тихо пила каву з вершками та смакувала улюбленими ватрушками.

Астрід страшенно хвилювалася. Перед очима майбутньої письменниці у ці хвилини пропливало все, на її думку, нікчемне життя. Адже від того, чи здобуде вона цю роботу, залежала поїздка письменниці до сина Ларса. (Одразу після народження 1926 року Астрід через злидні віддала малюка на виховання прийомним батькам в Копенгагені, сама ж повернулася до Стокгольму, де сподівалася заробити трохи грошей і невдовзі забрати його.) Пальці потрапляли не на ті клавіші. Коли ж за хвилину вона поглянула на аркуш паперу, побачила суцільні єгипетські ієрогліфи. Астрід злякалася, адже «Фрекен Бок» могла добряче розсердитись. Письменниця підвелася з-за столу і тихо наче тінь зникла з кабінету. Більше вона не робила жодних спроб знайти понаднормовий заробіток. А через багато років пані, якої вона так злякалася, раптово виринула з-під пера Астрід Ліндгрен, втілившись у образі злюки виховательки.

 

Няня чи нацист-гей?

Існують також інші версії щодо прототипів та історії походження цього персонажа, які жодним чином не пов’язані з життям казкарки. Найцікавішою та, мабуть, найбільш незбагненною з них є версія відомого російського професора-філолога, дослідника скандинавської літератури Петра Коломєйцева, який стверджує, що у персонажі Фрекен Бок є прихований натяк на історичну постать – керівника штурмових нацистських загонів Ернеста Рема.

Так, Коломєйцев доводить, що Рем постає перед читачем у образі жінки (Фрекен Бок) і у цьому можна вбачати натяк на нетрадиційну сексуальну орієнтацію одіозного нациста. А ще Фрекен Бок постійно дістає Малого (Коломєйцев стверджує, що тут мається на увазі не хто інший, як Адольф Гітлер) та робить дрібні капості: зачиняє в кімнаті, позбавляє булочок тощо. У подібних ворожих проявах дослідник бачить пряму аналогію із заколотом, що його Ернест Рем підняв проти фюрера.

І нарешті, відома сцена екзекуції, коли Малюк різними способами відвойовує назад булочки і доводить Фрекен Бок до втрати свідомості – у цих епізодах, на думку Петра Коломєйцева, відображені події Ночі довгих ножів (кривава розправа Гітлера над штурмовиками нацистської армії 30 червня 1934 року – авт.) та страта Рема.

 

У вас і собака є? Матильдо, ти чуєш? … Та то пусте, я зроблю з неї людину…

У Радянському Союзі про Фрекен Бок діти довідалися за два роки після Швеції – 1957-го року вийшов російський переклад Ліліани Лунгіної. Трохи пізніше, у шістдесяті, українські діти отримали власного Карлсона в чудовому перекладі Ольги Сенюк (фахівці, до речі, вважають його кращим за російський). Але мультиплікаційний образ «домомучительки» базувався на художньому переосмисленні російської перекладачки, яка відтворила у шведській Фрекен Бок образ няні власного сина Євгена – тьоті Моті. Про неї Ліліана Лунгіна згадуватиме у книзі мемуарів «Московські сезони», яка вийшла у Франції 1990 року, таке: «Вона наглядала за дітьми, прала, прибирала та готувала… Визнавала лише родинні зв’язки і всіх, хто не був нам ріднею, вважала чужаками… Завжди злісно захищала наші інтереси і наше майно, постійно сварила за марнотратство».

Такою, власне, і постала перед нами Фрекен Бок у радянському варіанті. А саме після виходу на екрани мультфільму режисера Бориса Ларіна 1970 року, у якому Фрекен Бок розмовляє голосом актриси Фаїни Раневської. У характері цієї екстравагантної пані діти побачили і відчули добру войовничість, гумор та, як це дивно не звучить, щиру дитячу наївність. Саме за це діти жаліють і люблять її, попри негативне ставлення самої Астрід Ліндгрен. І саме таке сприйняття свідчить про те, що персонаж Фрекен Бок є цілком довершеним оригінальним образом, який не потребує пошуку прототипів ані серед історичних постатей, ані де-інде. Вони, гадаю, є навіть відверто зайвими.

 

Тетяна Землякова