Виховання читача: поради від бібліотекаря, психолога і критика

Молодь стала набагато менше читати, констатують соціологи. Підлітки майже не читають книжок, які не входять до шкільної програми. Наприклад, у Росії на одного неповнолітнього читача припадає 10 книжок на рік, що в чотири рази менше, ніж 35 років тому. Літературні критики наголошують, що інтерес до книжки падає сьогодні у всьому світі.

Сьогодні читання художньої літератури в підлітковому середовищі витісняється, констатує директор Інституту соціології освіти Російської академії освіти, академік РАО Володимир Собкін. Він досліджує динаміку дитячого читання у Росії впродовж останніх 35 років, починаючи з 1975 року. І те, що не формується мотивація до читання, – це біда, каже він.
 
«Дійсно, за даними 70-х років, учень старших класів читав близько 3 книг щомісяця, а це близько 40 книжок за рік. Дівчата читали більше, хлопчики – менше. Сьогодні ж школяр за місяць читає менше однієї книжки і, в кращому випадку, набирається 10 за рік. Це зовсім інший читацький досвід, культура інша, мотивація інша. Це абсолютно дві різні читацькі культури. І питання не в тому, на якому носії вони читають художню літературу, а питання в кількості – і в цьому сенсі різниця фантастична. А це значить, що з таким бідним запасом читання, сучасний випускник школи просто погано розуміє тексти, які він читає. Мене абсолютно не дивують низькі результати з Єдиного державного іспиту, які показують московські школярі сьогодні. Це, дійсно, так. Вони погано читають, повільно. Вони не вміють читати», – зауважив Володимир Собкін.
 
«Якщо за читача не боротися, то цей процес може сильно прискоритися»
 
Російським соціологічним дослідженням довіряти можна. Вони зажди були на високому рівні, говорить літературний критик Костянтин Родик. В Україні побідних соціологічних досліджень не проводять, тому цифри, щодо прочитаних книжок українськими підлітками, можуть дещо відрізнятися. Але те, що інтерес до книжки падає сьогодні у всьому світі – це факт, наголошує Костянтин Родик.
 
«Основний головний біль видавців у всьому світі – як відвоювати зайві півгодини, а бо й годину в бюджеті часу людини, в тому числі й підлітка. Бо сьогодні на цей час зазіхає дуже багато. Значною мірою Інтернет, бо це не тільки інформація, а й іграшки, і спілкування. Тому, коли апелювати до того стану, який був 35 років тому, коли, скажімо, в Україні комп’ютер не кожен бачив, то нічого дивного немає, – каже Костянтин Родик. – Але інша річ, якщо за читача не боротися, то цей процес може сильно прискоритися».
 
У одній із сільських шкіл на Сумщині з 200 учнів до бібліотеки щодня ходить близько 20. І зазвичай це – учні менших класів, розповідає шкільний бібліотекар Валентина Кутень.
 
«Щодня ходять учні 1-4 класів (самі читають чи батьки їм читають), книжечки носять, беруть, їм в бібліотеці цікаво. У 5-8 класах масово не читають, але є читачі: хто любить детективи, хто любить пригодницьку літературу, а хто й наукову. А от в старших класах читають тільки за програмою: вивчають Пушкіна – беруть Пушкіна, вивчають Шевченка – беруть Шевченка. А так, щоб від себе читали – це хіба-що треба реферати писати. Інтерес до читання у дітей упав. Не скажу, щоб масово читали чи багато читали», – розповіла бібліотекар.
 
Книжка – найкращий спосіб самоідентифікації
 
Більшість західних країн мають Державні програми підтримки читання. Адже книжка – це необхідне тренування мозку і кращого засобу для вдосконалення мислення ще не вигадали, каже літературний критик Костянтин Родик.
 
«Книжка, на відміну від багатьох інших способів дозвілля, – це спосіб самоідентифікації людини. Людина бачить в книжці те, що вже є зародком в її досвіді. Вона нібито пізнає щось і в такий спосіб розвивається її здатність до  аналізу, до синтезу, взагалі до думання. Жоден інший чинник, навіть гарне кіно, не може спонукати людину до вдосконалення свого мозку, окрім книжки. Якщо цей механізм виключити, то ми матимемо людей не здатних думати», – зазначив літературний критик.
 
«Коли мати чи батько читає дитинці в 3 роки – це і є мотивація»
 
Психологи не радять примушувати дітей читати. Але мотивувати варто і починати потрібно з раннього дитинства, коли особистість ще тільки формується, говорить психолог Іван Бех, який багато років займається проблематикою виховання дітей.
 
«Є періоди, коли не треба серйозно, спеціально викликати мотивів. Все, що є доброго і поганого закладається в ранньому періоді – від 3 до 7 років. У цей період найбільш розвинені механізми наслідування, ідентифікації. Коли мати чи батько читає дитинці в 3 роки – це і є ця мотивація. Якщо пропустили ці періоди, тоді так важко надолужити все це, так важко вже змінити ту структуру мотиваційну її. Бо вона застиглою стала, і її розм’якшити надзвичайно важко», – сказав психолог.
 
Викликати інтерес у дитини до книжки фахівці радять з 3 років. І обов’язково обговорювати прочитане. А головне – дорослим треба показувати приклад та читати самим.