«Сучасна сага» від поганих дівчат

Читати книжки потай від інших, виявляється, можуть не лише діти, що надають перевагу „П’ятнадцятирічному капітанові” над підручником із біології. Полюбляють такі заняття й солідні, розумні, дорослі дівчата. Адже це надає книжці невловимого шарму таємниці. Тим паче, трапляються такі твори, від яких неможливо відірватися навіть уночі. Як-от романи, які входять до серії під назвою “Сучасна сага” видавництва “Зелений пес”. Секрет успішності цих книг у тому, що… їх складно назвати звичними як для прибічників традиційної моралі, так і для аматорів дражніння публіки показовою розпустою та матюками. Це тонке літературне втілення жіночих фантазій, якого так не вистачало сучасній українській літературі.

Вилазка в чужу голову

Авторки нової серії вирішили, що хорошої, правильної літератури у нас вистачає. Навіть забагато. Не вистачає саме тих трохи епатажних книжок на кшталт видань Мануели Ґретковської чи “Щасливої” Еліс Сіболд. Вирішили, і відразу ж взялися до справи. По-перше, створили “Клуб поганих дівчат”, члени якого можуть дозволити собі без прикрас висвітлювати життя наших із вами сучасників. По-друге, видали по власній історії, кожна з яких розкриває світ із нового ракурсу. І, нарешті, по-третє, у рамках XIV Форуму видавців у Львові організовують перше засідання Клубу поганих дівчат, на яке запрошують усіх любителів спілкування та нестандартної літератури. Тож четверо “поганих дівчат”: Ірина Потаніна, Катерина Хінкулова, Ада Самарка та Ірина Кимличенко – чекають на вас 15 вересня о 19-00 у львівському кафе-клубі “Лялька”. А поки що ─ пропонують на розгляд читачів свої твори.
Прихильницям привабливих та легковажних героїнь попередніх торів Ірини Потаніної доведеться трішки посунути на поличках улюблені книжки ─ до жіночого царства завітав справжній чоловік. „Чоловічий роман” зберіг зовнішню стильову обгортку, знайому за попередніми виданнями авторки. А от всередині на читачів чекає експеримент із перевтілення письменниці у особу протилежної статі. Це справа не з легких, адже “залізти” в чужу голову не так просто, як здається. Можливо, читачі-чоловіки у чомусь не погодяться з героєм „Чоловічого роману” ─ мовляв, ми думаємо зовсім по-іншому й ніколи так би не вчинили. Але для читачок це не матиме жодного значення, бо герой пані Ірини думає та чинить саме так, як того б хотілося жінкам! Його, на перший погляд, безглузді та незрозумілі вчинки торують шлях до зовсім несподіваного щастя…

Заборонена зона

Якщо при згадці про “Лоліту” Набокова вас не обпікає сором’язливий рум’янець, то книжка Ади Самарки точно припаде вам до смаку. Тому що твір просто наскрізь просякнутий кримською спекою та пустотливим морським вітерцем, гарячими дотиками та невловимою сексуальністю, яку випромінює все навколо, коли тобі лише тринадцять (вибачте, майже чотирнадцять!) І хоча в „Смаку заборони” немає ні хтивого Гумберта Гумберта, ні самої звабленої німфетки ─ Адора та Альхен зовсім інакші ─ але набоківські герої раз у раз проглядають крізь них, ніжачись на чорноморських пірсах… Адміністрація Криму мала би викупити тираж цієї книги і роздавати її безкоштовно в пансіонатах та санаторіях: кращої рекламної кампанії півострову годі шукати! А ще цю книгу, мабуть, варто сховати від цікавих маленьких дівчат: нехай потаємні мрії до часу лишаються тільки мріями…

Йдемо за водою

Катерина Хінкулова ─ майстерзмішування культур: у київській квартирці іноземець Мак Фішер цілком природно п’є “Шаблі́” в компанії американського багатія, пострадянського інваліда та всиновленої геєм сироти. Зрозуміти, де саме на наступній сторінці перебуватимуть герої ─ в Україні чи Амстердамі, ─ майже неможливо. Епіграфи ─ витримки з написів на стендах лондонського природничого музею. Назви розділів ─ дивна суміш французьких крилатих виразів та розмовної англійської. Сюжетні лінії „Drifters” (певно, назву доречно перекласти як «волоцюги») виконують дивний танок в уяві читача: сплітаються-розплітаються, зачаровуючи репризами та синкопами так сильно, що вибратися з течії просто неможливо. Залишається разом із героями просто плисти, з цікавістю оглядаючи незнайомий берег…

У Львові сонячно

Сонячно і п’янко, бо ж справжній поет, самі розумієте, без келиха ─ як без пера. Жорж ─ головний герой роману Ірини Кимличенко ─ типовий представник поетичного братерства: на ходу пише вірші й читає їх у львівських кав’ярнях, працює на невдячній і нецікавій роботі, постійно п’є каву і прискіпується до манікюру власних муз. Не може спокійно пройти повз особу жіночої статі, а на додачу… хворий на СНІД. Його важко назвати ідеальним героєм жіночих мрій, але він напрочуд живий і цікавий. „Сьогодні сонячно” ─ твір, доповнений віршами, довгими монологами Жоржевої подруги Нісенітниці, щоденниками, листами до любого друга і незліченною кількістю філіжанок кави…
На перший погляд ─ абсолютно різні за сюжетом і стилем написання твори. Але є один момент, який робить нову серію цілісною. Всі авторки, нехай кожна по-своєму, описують нашу з вами дійсність, творять сучасну сагу. Тож не дивуйтеся, якщо у якомусь із персонажів раптом впізнаєте себе…

Оксана Білик