Вірте-перевірте

Під час роботи над матеріалами ДЧ нам часто трапляються цікаві факти. Деяк з них настільки неймовірні, що виникають навіть сумніви у їх достовірності. На жаль, не всі вони потрапляють до опублікованих статей. Та все ж ми не можемо проігнорувати цей матеріал. Тому й вирішили започаткувати нову рубрику, у якій публікуватимемо „перли” книжкової інформації. А вірити їм чи ні – обирати вам!

 

Торговець пером

 

Якось В. Гюго вирішив відвідати Прусію.

– Чим ви займаєтеся? – запитав у нього на кордоні жандарм, заповнюючи спеціальну анкету.

– Пишу.

– Я запитую, чим ви заробляєте собі на прожиття.

– Пером.

– Запишемо: "Гюго, торговець пером".

 

 

Марк Твен – винахідник

 

Перш ніж стати письменником, Марк Твен перепробував чимало професій – був старателем, лоцманом, журналістом і навіть винахідником. Він вигадав шафу для одягу з розсувними поличками, машинку для зав’язування краваток і вніс декілька удосконалень у конструкцію друкарської машинки.

Незмінний атрибут журналістів – блокнот із відривними аркушами – теж винахід Марка Твена. Цікаво, що спочатку ним користувалися актори для розучування своїх ролей. Із приводу цього винаходу один із біографів письменника з гумором зауважив:

– Це була його єдина книга, у якій не було оригінальних думок.

До свого винахідництва письменник ставився з великою часткою іронії. Його, приміром, дивував той факт, що машинка для краваток – зауважте, нікому не потрібний механізм, – мала великий успіх.


 

Заповіт Рабле

 

Письменник Франсуа Рабле залишив такий заповіт: "У мене нічого немає. Я багато кому винен. Решту я заповідаю бідним".

 

 

Порада

 

Віденський письменник Петер Альтенберг, відчувши себе погано, звернувся до лікаря. Розпитавши про спосіб життя письменника, лікар запропонував негайно відмовитися від алкоголю й нікотину. Альтенберг мовчки взяв пальто й капелюх і хотів було піти.

– Вибачте, а гонорар за пораду?

– Як так? – здивувався Альтенберг. – Я ж до вашої поради не прислухався.


 

Родовід

 

Один зацікавлений іноземець, якого відрекомендували О. Дюма, негайно почав розпитувати знаменитого романіста про його походження.

– Ви квартерон, месьє?

– Так, сер, – відповів Дюма, який ніколи не приховував свого походження.

– А ваш батько ? – продовжував іноземець.

– Був мулатом, – відповів Дюма.

– А ваш дід?

– Був негром, – відповів письменник, починаючи втрачати терпіння.

– Ага! – зрадів іноземець. – А можу я запитати, хто був ваш прадід?

– Мавпа, сер! – вибухнув Дюма. – Мавпа! Мій родовід починається там, де закінчується ваш!

 

 

 

Редакція