Країна книжкових мрій: від кулешу до кобзарського слему

oksanaНастало літо, а значить, наша країна переходить у фестивальний режим. Числені етнофестивалі збирають прихильників української культури – послухати музику, потанцювати та почитати книжки. А найважливіший із фестивалів, флагман етнічного руху – “Країна мрій”, який заснував і вже всьоме проводить Олег Скрипка. Цього року він відбудеться на звичному місці – на Співочому полі в Києві, 10 та 11 липня. Уже традиційною частиною фестивалю стане книжковий ярмарок та літературні забави українських письменників. Про те, що підготували цього року книжники для громадян Країни мрій, ми поговорили з одним із огранізаторів літературної частини фестивалю Оксаною Левицькою.

— Перш за все, прокоментуйте, будь ласка, інформацію про те, що “Країна мрій” цього року буде платною. Це правда?

Окрім книжкового ярмарку та літературних заходів. Ми знаходимось у “безкоштовній” частині фестивалю, а тому читачі зможуть знайти собі книжку до вподоби на десятках стендів українських видавців, послухати виступи письменників, поетів, взяти участь у цікавих забавах.

— До речі, про забави. Чим відрізнятиметься цьогорічна книжкова “Країна мрій”?

— Давайте спочатку скажемо про те, чим вона буде схожа на попередню. Перш за все, там працюватиме майстер-кляса, де відвідувачів абсолютно безкоштовно навчатимуть каліграфії, малюнку, виготовленню паперу та іншим цікавим умінням. Працюватимуть літературні сцени, де виступатимуть автори. Минулого року дуже велике зацікавлення викликав фестиваль національних літератур України – тож ми вирішили розширити його. І цього року крім гагаузів, греків та ромеїв запрошуємо до участі українських угорців, болгар, кримських татар, караїмів. Адже українська культура складається з багатьох дуже цікавих та оригінальних національних культур, і ми маємо це цінувати та пропагувати.

За зразком цього фестивалю ми вирішили організувати міні-фестиваль регіональних українських літератур. Бо письменники та поети із Закарпаття вирізняються яскравим колоритом, але й Одеса чи Кривий Ріг зовсім не пасуть задніх, і твори, що вони пишуть, представляють не тільки всеукраїнську, але й оригінальну, неповторну місцеву культуру. От ми й спробуємо звести на одній сцені Одесу, Кривий Ріг, Буковину, Закарпаття та інші регіони, щоб люди відчули все розмаїття великої української літератури. Україна – це не тільки Київ або Львів. Україна насправді є такою собі велетенською “Країною мрій”, тільки вона про це ще не знає.

— А що таке “кобзарський слем”? Слова неначе з різних словників запозичені.

— А вони й справді з різних словників. Слем – це таке собі вуличне змагання поетів, дуже популярний демократичний формат літературного шоу. В Україні він прижився й дав нове дихання сучасній поезії. От ми й замислилися: а чи не підійде цей формат для кобзарів? Вже хто-хто, а вони вміють дати раду вуличним слухачам.

— Можна докладніше про цей самий слем, бо не всі наші читачі в курсі.

— Звісно. Слем з англійської можна перекласти як “штурханина”, “чубанина”. Тому й правила в ньому супердемократичні. З глядачів обирається журі — воно й виставляє оцінки кобзарям. Кожен має на виступ п’ять хвилин – за цей короткий час треба вразити публіку й заробити найвищі бали. Переможець отримує славу і додатковий виступ. Дуже багато залежить від ведучого заходу, який називається слем-майстром. Його завдання – додатково розбурхати публіку, підтримати виконавців. На кобзарському слемі таким майстром буде досвідчений і завзятий Артем Полежака, в якого за спиною десятки поетичних змагань. Він допоможе оволодіти новим форматом кобзарям-традиціоналістам.

— А як самі кобзарі реагують на новацію?

— Здебільшого з ентузіазмом. Звісно, старійшини цеху не завжди готові вийти сам-на-сам із молоддю, але Едуард Драч, наприклад, радо погодився. Ярослав Джусь, кобзар-унікум, той самий, що підкорив телешоу “Україна має талант” і став володарем призу глядацьких симпатій, спеціально для слему готує ультракоротку програму. Чекаємо й інших цікавих виконавців. Так що нудьгувати не будете.

— А традиційна кобзарська сцена?

— Вона буде сама по собі – кобзарі співатимуть, люди слухатимуть старовинну музику. Але таке змагання має додати трохи адреналіну традиційному кобзарському мистецтву. Адже глядач завжди має рацію.

— Як щодо кулінарії? Чи пошириться досвід медвінівської “літературної кухні” на “Країну мрій”?

— Звісно, адже кулінарія – один із головних книжкових жанрів. Справжній митець має пригостити читача не тільки смачним словом, але й смачною стравою. От ми й вирішили запросити відомих людей до багаття, дати їм по казану й запропонувати приготувати куліш. Куліш – одна з базових страв української кухні, особливо похідної. Але в кожному регіоні його готують по-своєму. Так само, як і борщ, вареники: на Галичині вони одні, а в Таврії – інші.

— А хто буде оцінювати результати? Кулінарні критики? Кухарі?

— Та Господь із вами! Що можуть кулінарні критики сказати про куліш? Це ж народна страва. От і оцінювати її має народ. Так само, як і майстерність кухаря – адже приготування буде відбуватися просто на очах публіки, а зірка, яка стоїть біля багаття, мусить ще й людей розважити, щоб не нудьгували, чекаючи на частування. Тоді й оцінку йому поставлять вищу.

— Яким буде принцип оцінювання?

— Цілком демократичний. Кожен охочий глядач отримує миску кулешу з рук зірки, пригощається та оцінює результат, кидаючи гроші у скриньку. І пообідав, й оцінку поставив. Кожен кидає стільки, скільки, як вважає, заслужив автор кулешу. В останній день скриньки відкриваються, гроші рахуються та визначається переможець.

— А до чого тут література?

— Як це – до чого? По-перше, до участі в марафоні кулешів ми запрошуємо письменників, поетів, музикантів, акторів – тобто людей, що працюють зі словом. А по-друге, годину розважати публіку, щоб не розбіглася, та ще й заслужити гарну оцінку за куліш – це, по-вашому, не література? Це той самий слем, що й у кобзарів та поетів, тільки він смачніший і поживніший. Сучасна література шукає різні шляхи до серця читача – й один із них класичний, через шлунок. Чумацькі розмови при багатті, при казані з кулешем – невичерпне джерело натхнення для літераторів ХІХ століття. Тож треба відроджувати корисні традиції.

— До речі, знову згадали про слем, то й запитання буде про поезію. Вона матиме своє окреме місце на “Країні мрій”?

— Безперечно. І виступи поетів, і слеми – все це заплановано. Але окремо хочеться згадати про вечір іронічної поезії, який порадує громадян Країни мрій. Традиція Руданського та Глазового живе сьогодні і в традиційній формі співомовок, ті в новітніх творах таких, без перебільшення, знаменитих авторів, як Юрко Позаяк або Сашко Ірванець. Тому ми й вирішили запросити їх виступити на сцені та показати глядачам силу української поезії. Сергій Пантюк взявся організувати дійство і крім згаданих знаменитостей запросив до участі маститого Володимира Цибулька, феєричного Артема Полежаку. Приїде Назар Федорак, а Брати Капранови познайомлять слухачів зі своїм “третім Я”, яке пише смішні вірші і вже завоювало симпатії слухачів на різних концертах. Отже, приходьте на “Країну мрій” – бо іншого просто не дано.

Розмовляв Олекса Вертипорох