ВЛАДИСЛАВ ТРОЇЦЬКИЙ: Сподіваюся, “Гогольфест” стане тим прецедентом, яким буде пишатися і Київ, і Україна

7 вересня під патронатом Культурно-мистецького комплексу “Мистецький арсенал” та ЦСМ “ДАХ” в Києві стартував “Гогольфест”. За словами організаторів, це художньо- аудіо- візуально- театрально- філософський проект, присвячений 200-річчю з дня народження Миколи Гоголя. Він об’єднав відомих сучасних українських художників, філософів, письменників, музикантів і режисерів. Протягом тижня у рамках фестивалю проходили різноманітні акції: художня виставка “Гоголь. Портрет”, виступи музичних колективів, зокрема гурту “Даха Браха”, театральні перформенси, літературний круглий стіл “Гоголь як метафора” та багато іншого.
Отож, як виникла ідея організації такої масштабної акції? Про Гоголя і про фестиваль, йому присвячений, розповідає “головний ідеолог” дійства – режисер театру “ДАХ” Владислав Троїцький.

– «Гогольфест» – це свого роду масштабна українська відповідь на святкування Росією двохсотлітнього ювілею з дня народження Гоголя?
– Його можна і так трактувати. Але ми плануємо, що це буде щорічний міжнародний фестиваль, котрий офіційно почнеться 2009 року. А те, що відбувається зараз, – підготовчий етап, так би мовити, нульовий цикл «Гогольфесту». Швидше за все, він буде розподілений на декілька етапів протягом року: два тижні навесні, тиждень у вересні й так далі.
– В одному інтерв’ю ви зазначили, що «Гогольфест» – це не продуманий до дрібниць проект, а ідея, котра до ювілею обросте «м’ясом». Якщо виходити з такого трактування становлення фестивалю, як він зараз виглядає? Це ще кістяк? Чи він уже наростив м’язи?
– «Гогольфест» – це вже і є «м’ясо». Вересневий цикл показав, що він дуже переконливий: як за кількістю публіки, так і за відгуками мас-медіа. Він перетворюється на поліфонічний фестиваль, іншими словами – на фестиваль фестивалів, що включатиме програму шешорівского фестивалю, «Країни мрій», «Джаз-Коктебеля», «Молодості». Також долучаться фестивалі хорової, духовної музики, візуального мистецтва, електронно-експериментальної музики, театральний фестиваль. Обов’язково будуть круглі столи письменників. Таких прецедентів, коли в одному просторі відбувається стільки культурних заходів одночасно, напевно, не так багато. В Україні точно такого не було. Сподіваюся, “Гогольфест” стане тим прецедентом, яким буде пишатися і Київ, і Україна.
– Скажіть, а чому саме Гоголь?
– А чому б не Гоголь? Гарний автор, гарний бренд, чому б і ні?
– А ви не боїтеся слова «бренд», адже деякі творчі люди остерігаються таких модних понять. Воліють не ставити прізвища письменників і слово «бренд» в один ряд…
– Ну, а чому не ставлять? Це ж саме те визначення. Якщо «Гогольфест» – це бренд, заснований на прізвищі великого українського письменника, то чому ні? Бренд, так. Ми цікавимося піаром. Взагалі перед нами стоїть завдання формування нового мейнстріму. Бо якщо в нас ще таке поняття, як культура, є, то поняття «культура, пов’язана з мистецтвом» знаходиться в абсолютно маргінальному статусі, чи пак «лузерському», як зараз модно говорити. І з цим нічого не вдієш. Ні один із українських діячів культури не є персоною, що впливає на свідомість суспільства, вони всі знаходяться на периферії свідомості. Крім політиків, попси і бізнесменів, у свідомості нормального українця нікого не існує – ну, ще, може, спортсмени. Хоча в нормальному суспільстві саме творча інтелігенція визначає, що таке країна. І мені здавалося, що для України це незворотний процес. Але «Гогольфест» показав – це не так. Людей цікавить аж ніяк не поп-культура і не політика, а нормальна культура, нормальне мистецтво – власне, це і є новим мейнстрімом, новою реальністю. Зазвичай під словом «мейнстрім» мають на увазі «М1» чи «MTV», але насправді він знаходиться в іншому просторі: там, де гарні книги, гарна музика, гарний театр, гарне кіно, що й визначають перспективи розвитку країни, суспільства, світу.
– А як ви визначаєте «гарне-погане» – зокрема, в царині книг?
– Тут важливу роль відіграє смак. Достоєвський – це гарні книги, Гоголь – також. А є погані книги, і їх дуже багато. Жанрово я можу читати і якусь бойову фантастику, і фентезі. Для мене книги – це як їжа, тобто я повинен обов’язково в день «з’їдати» по книжці. Дуже швидко читаю, читаю паралельно 2-3 книги – тому й можу для різноманітності прочитати і погану книжку. Бо швидко. А поганий театр не можу дивитися. На якість книги впливає якість мови, якість авторських думок. Для мене важливий рівень думки письменника і наскільки те, про що автор говорить, цікаво мені. Поганими можуть бути класичні дамські романчики, детективи, бойовики, фантастика: коли це швидко скомпільована халтурка, в якій немає авторського. Або ж є авторське, але таке доморощене, що краще б цю книгу і не читати. Така, на жаль, більшість літератури. Великих письменників залишилося дуже мало.
– А пам’ятаєте, як називалася остання погана книга з прочитаних?
– Назви не пам’ятаю, якась фантастика. Я її залишив там, де прочитав. Здається, в автобусі. Я так роблю: книжку прочитав – і якщо вона мені не сподобалася, то залишаю.
– Але повернемося до Гоголя. Чому він став «брендом» вашого фестивалю?

– Це єдиний письменник і взагалі, діяч культури в Україні, що конвертується у світі. Слово «конвертований» не зовсім коректне – інакше кажучи, це єдиний український діяч, якого знають у світі. Тому якщо в Німеччині чи Англії я говорю: «Гоголь», усі розуміють, про кого мова. Скажи «Сковорода» – ніхто не зрозуміє, Шевченка теж ніхто не знає. Для світу це абстракція, це внутрішній герой, а не зовнішній. А от Гоголь – це зовнішній герой. Спробуйте згадати героя, пов’язаного з культурою, якого би знали у світі, напружтеся. Бачите… Оскільки відразу не виходить, значить, немає… Можна сказати – Булгаков, але його теж насправді не знають, тим більше, що він був українофобом. А Гоголь усе-таки класичний український письменник, нехай російськомовний. У нього дуже потужний вплив українських коренів.
– У вас є улюблений гоголівський персонаж? Чи улюблений гоголівський твір?

– Ну, як це? Він же настільки «смачно» пише! Що вам більше подобається: борщ чи вареники? Я люблю і борщ, і вареники. Я люблю і Плюшкіна, і Собакевича, і Чичикова, і Хлєстакова, і Городничого, і Хому. Мені всі вони подобаються. Як можна назвати улюблений твір Достоєвського? Це буде некоректно. Мені Достоєвський подобається – й усе. Так само мені подобається увесь Гоголь: від малоросійського циклу до «Мертвих душ», «Ревізора», драматургії або маловідомих творів, публіцистики, листів, вибраних місць із листування з друзями (вони мало відомі широкій публіці, це те, що я і використовую у своїх виставах).
– Якось ви казали, що робите фестиваль як гідну відповідь України до гоголівського ювілею. Він пройде без театру оперети і переодягнених бабусь…

– Я не хочу змагатися з Росією. Але те, що робиться в Україні офіційно, здається, буде дійсно в такому провінційному малоросійському дусі. Тому я навряд чи буду мати до цього якесь відношення. А мрія зробити серйозний фестиваль європейського рівня у мене була завжди. Тому зараз я раптом відчув, що прийшов час, і, судячи з того, як пройшов початковий етап фестивалю, чуття мене не підвело. Я дійсно зробив перший крок, і він дуже переконливий.
– А на який зі світових фестивалів рівняєтеся?
– Є театральні фестивалі «Авіньйон”, «Вохен» (Відень), «Чеховський фестиваль» (Москва) – це топові заходи. І тому я хочу, щоб у рамках «Гогольфесту» були виступи театрів із серйозними програмами, серйозного європейського, світового рівня. Те саме стосується і музичного фестивалю. Я хочу зробити справжнього фестиваль сучасного мистецтва. Це буде наша українська, київська тема.
– Ви говорили, що вам більше хочеться показати космічного і містичного Гоголя, тоді як багато у першу чергу сприймає його фольклорну сторону. Ми щось недочитали?
– Це дивлячись, як читати. Якщо будете читати це з визначеної дистанції, не як малоросійський цикл, селянські оповідки із властивими атрибутами фольклорного життя – можливо, побачите все трохи інакше. Гоголь був першим російським, імперським письменником, що виїхав за кордон. У нього була європейська дистанція в тому, як він писав і про Петербург, і про Малоросію. Людина-мандрівник, людина-дорога, людина, що практично все своє життя подорожувала. Це вже визначена філософія, визначений погляд на життя. З іншого боку, його шлях – це шлях людини, яка фактично прийшла від язичницького російського сприйняття життя до ревного православ’я, що припало на кінець його життя, коли він у певному сенсі вважав себе апостолом. Гоголь – узагалі невідома фігура для читача. Нам нав’язуються кілька картинок на рівні театру, кіно, тоді як це була визначна постать.
– Якщо абстрагуватися: за кого б ви взялися, кого ви бачите аналогом Гоголя?
– Та ж є цілі «кілометри» у кожній країні. Є Гофман, Джойс, Кафка, Едгар По… Дуже багато… Світ, на щастя, різноманітний і фантастичний – є чим займатися.