Що читають і не читають «золоті руки» Країни Мрій?

ХОДІННЯ У НАРОД 

«Країна Мрій» здавна славиться своїми майстрами. З усіх усюд привозять вони свої вироби, вражаючи рівнем та оригінальністю. Ми вирішили здійснити вилазку на «некнижкову» частину «Країни Мрій», щоб з’ясувати, наскільки наші майстри «книголюбні». Особливо нас цікавило, чи підозрюють ці майстри про існування в природі української літератури.

Результати опитування нас приголомшили…

Іванна Чернічка: Зараз дуже полюбляю читати психологічну літературу, а також усе, що пов’язано з дитиною, з тим, як повинна розвиватися жінка, щоб розуміти й чоловіка свого, й дитину.

Художню літературу також полюбляю читати, але українську літературу знаю мало. Моя рідна мова – російська, хоча з дитиною ми читаємо українською. Коли ми були на ярмарку, одна письменниця, Леся Лаврова, подарувала моїй дитині книжку. От її ми й читали.

Моїй дитині десять років. Вона з цікавістю прочитала цю книжку, спостерігаючи за пригодами героїв. Я через дитину відкриваю для себе українську літературу…

 .

 

Олександр Черненко: Чесно кажучи, читати я не дуже люблю. Читаю, що необхідно – дуже мало часу. В основному це професійна та історична література. Люблю читати про українські древні трипільські традиції.

Був молодшим, то читав і художню. А зараз часу дуже не вистачає, тому цей вид літератури в мене трошки відходить.

А українську літературу взагалі уявляю собі на рівні шкільної програми.

 .

 

Сергей Казьмін: Читати не завжди люблю, проте вмію. На цей момент читаю Кайдара. Це такий науковець, чувачок франкомовний, який у Франції представляє культуру Африки.

З українською літературою я знайомий, скажімо так, в усній формі. Є люди, котрі займаються фольклором, збирають те, що раніше не друкувалося, чого не було у шкільній програмі – не «попса», не шароварщина… Ще мені поезія українська дуже подобається (хоча жодного поета пригадати відразу не можу), сама мова така мелодійна… Якщо говорити про кохання, то українською ще якось красивіше, ніжніше.

Взагалі з поетів мій улюблений Йосип Бродський. Він, звичайно, не українець, але він теж у Франції і також любить котів, як я: у нього вся квартира їх портретами завішана.

 

Ганна Петриченко: Колись узагалі любила читати, але таке життя, що сама собі кажу, що мені нема коли, простіше щось подивитись. Читаю хіба що періодику, і то дуже рідко. В основному все йде від радіо і телевізора.

Колись були улюблені письменники: Брати Стругацькі, Булгаков… Класика. Детективи типу Марініної колись на відпочинку читала, але вони пройшли повз свідомість.

 .

Іван Решта: Читати люблю – аби лиш більше часу було! І художню, й наукову, й публіцистичну літературу читаю – все, що в руки попаде. Є й улюблені автори. Багато! Особливо Джек Лондон…

Ми з братом ось написали підручник з гончарства – тепер шукаємо видавця. Поки що безрезультатно…

 

Галина Волощук: Немає часу, але читати місцями люблю – газети… рекламу (сміється)… Книжок не читаю. Вірите, я за все своє життя якщо й прочитала один любовний роман, то й то добре. І то це було давно, я вже й не можу розказати…. Я таким голову собі просто не забиваю.

Якось проходила курси очищення організму – ось що мене дуже цікавить, і не тільки так, щоб хтось розказав – сама читала про голодування і таке інше. Дуже задоволена результатом. Взятися за книжки мене примусило здоров’я… Одну з таких книжок я прочитала разів 8 чи 9 – це мені було потрібно для впевненості, що я все роблю правильно.

 

Андрій Михалик: Читати дуже люблю – я професійний філолог, тож нема куди діватися, доводиться читати все. Улюбленого письменника у мене нема – ніколи їх не розділяв. У кожного митця було своє бачення якогось історичного періоду. На жаль, конкретно зараз нічого не читаю…

 

Ольга Мецкан: Читати люблю. Колись дуже багато книжок читала. Та й зараз читаю, але переважно через Інтернет. Інколи читаю газети.

Чогось на старість стало менше часу. В основному слухаю аудіокниги. Взимку прослухала всього Франка – просто захотілося… Дуже гарне озвучування, дуже гарні артисти. Очима менше читаю, бо зір поганий. А от чоловік читає. Раніше в нас узагалі читання вголос було. Наш син і сам пише, правда, ще не друкувався, тільки підручники для студентів видав.

Коли я ще читала, це була переважно класика. Сина теж привчили читати тільки серйозну літературу, не аби що.

Улюбленого письменника у мене нема. Коли я працювала в районній бібліотеці, були одні літературні кумири, зараз інші, і кількість їх зросла. Ми тоді багато читали: і російську літературу, і зарубіжну. Української як такої тоді ще толком не було. Самі знаєте, які тоді були письменники – традиційні. Мене тоді цікавила більше зарубіжна література, зокрема Дюма тоді зачитувались.

Тепер, коли українських письменників стало більше, я декого з них читаю. Із сучасних недавно прослуховували, проте не пам’ятаю кого – не та вже пам’ять.

Сьогодні купили три книжки, вчора – дві. Все для внука! Казки, дитячі віршики різні. Внуку шість років, а в нього вдома вже ціла власна бібліотека. По телефону звіряємось із його батьками, щоб не купити те, що вже є…

 

Олена Данько: Я дуже люблю читати. У мене навіть тут, на фестивалі, є з собою книга. Коли мало покупців, я сідаю й читаю. Називається «Основи буддизму». Це дуже допомагає – коли много людей, хочеться відсторонитися від суєти.

Я читаю в основному філософську літературу. Ще цікавлюся історією – в основному все, що пов’язане з еволюцією людини. Частіше це науково-публіцистична література, рідше художня.

Українську літературу колись вивчала у школі – з того часу мої уявлення про неї не змінилися…

Розпитувала Атанайя Та