Підсумки книжкового лютого: Інтрига, Скандал, Антигерой, Книжка, Подія, Конфуз… – усе найважливіше за місяць.

Місяць, що минув, був багатим на літературні та навкололітературні події. Книжка та письменники несподівано опинилися на головних шпальтах газет, у чільних повідомленнях телеканалів та радіо. Саме це наштовхнуло нас на думку розпочати регулярне підведення підсумків книжкового місяця, аби в інформаційній повені не загубити головне, аби наш читач зміг отримати дороговказ у складному сучасному літпроцесі. Сподіваємося, вам припаде до смаку така спроба. Чекаємо на відгуки та пропозиції.

.

Інтрига місяця

Місяць розпочався із сюрприза: 1 лютого Марія Матіос зустрілася з Віктором Януковичем. На жаль, через хворобу письменниці, журналістам не вдалося довідатися, про що йшлося під час розмови. Нагадаю, що в грудні 2010 та січні 2011 книгу письменниці  «Вирвані сторінки з автобіографії» намагалися вилучити з книгарень на підставі того, що Марія Матіос порівняла пам’ятник перемоги у столиці з фалосом, а сама письменниця заявляла про «концепцію наступу на українське». Трохи про цю зустріч проговорилася Анна Герман, зазначивши, що Матіос вийшла від Президента «з досить гарними враженнями». Отже, про що ж говорили Янукович та Матіос? Сподвіаюся, сама письменниця розповість про це невдовзі і бажаю їй швидкого одужання.

.

Скандал місяця

На це звання, безперечно, заслуговує скасування всеукраїнського туру Ліни Костенко. Офіційною причиною такого рішення стали «провакативні інсинуації деяких львівських письменників, журналістів та діячів театру».

Перед живим класиком української літератури завинили учасники літературних зустрічей у львівській кав’ярні «Кабінет». Там відбулося доволі гостре обговорення роману  «Записки українського самашедшого». Доклали рук до скандалу також журналісти, які подали викривлені слова учасників обговорення. Решта львів’ян звернулася до Костенко з проханням не позбавляти місто довгоочікуваної зустрічі, але це не допомогло. Натяки на можливість відновлення туру, які звучать із видавництва, дають чітко зрозуміти: бунтівних львів’ян буде таки покарано. Проте скандал навколо туру не залишив байдужим жоден ЗМІ, і в цьому є позитив – чи не вперше книжка стала справжнім всеукраїнським інформаційним приводом.

.

Антигерой місяця

На це звання одноосібно претендує міністр Дмитро Табачник, який затвердив нову літературну програму для шкіл. Виявилося, що концепція, яку розробили філологи, та концепція, підписана міністром – це два різні документи. „Здав” Табачника доктор філологічних наук Микола Сулима, який тезу «про особливу роль російської літератури» туди не вписував і не візував остаточного тексту. Літературознавці Могилянки дійшли висновку, що до шкільної програми під псевдонімом «світової літератури» просувають російську. Письменники провели флеш-моб проти такої концепції, декламуючи вірші про Павлика Морозова, а торговці книжками на Петрівці розказали журналістам, що їх наполегливо «просять» розкладати книжки Табачника на прилавках.

.

Книжка місяця

Безперечно, найпомітнішою книжкою лютого став «Чорний Ворон» (він же «Залишенець») Василя Шкляра. Рішення Шевченківського комітету про присудження Шевченківської премї за цей роман – не єдина тому причина. Перцю додав видавець Табачника, Олександр Красовицький (ген. директор видавництва «Фоліо»), звинувативши книжку і автора у ксенофобії. Красовицький не полінувався виписати з тексту фрази, де вживаються слова «жид» та «москаль» і поскаржився на Шкляра представнику Європарламенту. Василь Шкляр, мабуть, передбачаючи такі закиди, зазначив напередодні у своєму інтерв’ю для «Української правди»: «Я не винен, що 99% документів про розстріли і насилля над моїм народом підписані жидівськими прізвищами».

.

Подія місяця

Лютий відзначився кількома важливими подіями. По-перше, популярний серед письменників «Сліва-фест», що влаштував Сергій Пантюк до свого дня народження. По-друге, день рідної мови, першість у святкування якого взяв Львів, влаштувавши 6-годинний марафон «Рідною мовою», який підхопили ще кілька областей України, і де склали звернення до співгромадян-читачів. А третім був скромний 140-річний ювілей Лесі Українки. Але, якщо відкинути приватні моменти, взяти до уваги масштабність та всеукраїнський резонанс, подією місяця безумовно є день рідної мови. Адже вперше в історії України його відзначили не тільки на формальному рівні. Марафон письменників у Львові, численні звернення працівників слова до українців, різноманітні акці – усе це відбувалося завдяки ініціативі «знизу». А може, причиною є наступ на українську мову, що його активно провадить теперішня влада?

.

Конфуз місяця

Українські чиновники в усьому намагаються наслідувати президента Януковича. Це продемонстрував лист Держкомтелерадіо за підписом Юрія Плаксюка, у якому Антонича було названо Борисом. Нагадаємо, що українські літератори, перейнявшись переслідуванням своїх колег режимом Лукашенка, вирішили звернутися до Держкомтелерадіо з вимогою бойкотувати Мінську Міжнародну Книжкову Виставку-Ярмарок, яка відбувалася 9-14 лютого. Саме у відповідь на це звернення з’явився вікопомний лист, який додав до іконостасу теперішньої влади у вигляді Анни Ахмєтової, Гулака-Артьомовського, поета Чехова ще й Бориса-Ігоря Антонича.

.

Тенденція місяця

Вищезгадані звернення письменників не були поодиноким – протягом лютого подібних колективних листів було написано щонайменше п’ять. Серед них, – звернення від письменників та музикантів під час марафону «Рідною мовою» у Львові,  збір підписів за встановлення вже готового пам’ятника Мазепі в Полтаві, а також протест українських письменників та науковців проти репресивних дії влади, яка «тягне Україну до числа ізгоїв світу». Був також оприлюднений колективний лист від філологів-науковців Києво-Могилянської Академії, що стосувався нової концепції літературної освіти в Україні. Іншими словами, тенденцією місяця стала активна участь українських письменників у політичному процесі та об’єднання заради відстоювання базових цінностей суспільства. Тенденція позитивна, що там не кажи..

.

Відкриття місяця

За іронією долі відкриттям лютого стала втрата січня – драматург з Одеси Анна Яблонська, яка загинула під час теракту в російському аеропорту «Домодєдово». Тільки після смерті вона стала по-справжньому відомим драматургом: театри навперейми кинулися ставити її п’єси, а найвідоміші газети світу, такі як «Нью-Йорк Таймс», подали розгорнуті матеріали про одеситку. Дійшло навіть до того, що «Московський комсомолець» назвав Яблонську втраченою «надією російської драматургії». Щоб стати відомим, треба трагічно загинути – такий висновок змушують робити ЗМІ.

.

Закриття місяця

Ввести цю номінацію змушує закриття приміщення Національної спілки письменників України, до якої, за словами голови організації Володимира Яворівського, не буде можливим потрапити щонайменше весь березень. Цей жест став протестом проти влади, яка (за словами пана Яворівського) не те що не виділяє з бюджету жодної копійки на фінансування, але й арештувала рахунки орендарів приміщень спілки письменників, щоб ті не змогли розрахуватися за оренду. Хоч НСПУ давно вже втратила довіру в очах пересічного читача, але проти такої влади хочеться згуртуватися в одну команду навіть зі спілкою письменників.

.

Любов Якимчук