Чи взяв би Горліс-Горський премію від комуністів?

Василь Шкляр

Присудження Василеві Шкляру Шевченківської премії породило нову інтригу.

Якщо минулорічний казус, коли Янукович вручав премію за книжку про УПА, було підготовано ще Шевченківським комітетом ющенківського призову, то тепер, коли рішення про нагородження «Залишенця» приймав вже цілком слухняний комуністично-олійниківський експертний орган, ситуація видається дуже пікантною.

.

Я навіть не очікував, що вони наважаться. Дозвольте процитувати самого себе: «шанси Шкляра на отримання премії можна оцінити як мізерні. Я б особисто на нього не поставив навіть дві копійки. Хіба що з нього візьмуть клятву на вірність в особливо суворій формі??? Але чи він дасть таку клятву?»

.

І одразу зізнатися: я помилився. Тільки от в кому – у Комітеті чи у Шкляреві?

.

Юрій Горліс-Горський

Причина помилки проста – я недостатньо оцінив той факт, що з кожного претендента на Шевченківку заздалегідь беруть заяву, в якій він висловлює згоду цю премію прийняти.

.

А це означає одне: коли Шкляра подавали на премію, вже чітко знали, що він не викине жодного фортеля. Заява – це і є клятва на вірність в особливо суворій формі.

.

Друга причина – сума премії. Адже відомо, що зменшивши кількість номінацій Янукович подвоїв грошовий еквівалент. Двісті тисяч – є двісті тисяч.

.

Третя причина – додатковий наклад книжки, який держава закупить для бібліотек. А це – потиражні, не дуже великі, тисяч 10-15 грн., але все одно приємно. Плюс додаткові наклади для книгарень, де попит на шевченківського лауреата збільшиться.

.

Ну і четверта причина – банальна до нестями. Бути шевченківським лауреатом значно краще, ніж їм не бути. Бо це – слава поміж людей, авторитет у влади і красива медаль на груди.

.

Так що посипаю голову попелом – у своїх прогнозах я помилився. Шкляр премію візьме і засмучувати Януковича не буде.

.

Сам письменник відверто зізнався у цьому на УНІАНі:

«Чи вважаєте гідним українського письменника приймати премію з рук пана Януковича, враховуючи антиукраїнську політику сьогоднішньої влади?

Премію присуджує не Янукович, а Шевченківський комітет. Для мене, крім того, що важливе саме ім’я Тараса Шевченка, дуже вагомим є факт визнання холодноярських повстанців героями. Їм давно треба було віддати ту шану, на яку вони заслуговують. Це були молоді хлопці, які написали на своєму чорному бойовому прапорі «Воля України або смерть», залишилися вірними цьому девізові до кінця».

.

У цій відповіді й ховається диявол. Вчитайтеся: «Воля України або смерть». Герої-холодноярці залишилися вірними цьому девізові. А письменник, який про них пише?

.

Чи то пан Василь вважає, що Янукович – це воля України? Чи то він не бачить, як планомірно знищує все українське синьожопа влада?

.

Відносно ж того, що премію присуджує не Президент, змушений розчарувати шановного письменника – Шевченківський комітет є підрозділом Адміністрації Президента і так само, як інші підрозділи, він готує укази Президента. Янукович взагалі не займається підготовкою документів – то що, вважати, що він не приймає рішень? Якщо сумніваєтеся – подивіться, чий підпис стоятиме під указом, яким присудять Шевченківську премію. Якщо це буди підпис Олійника – я з’їм власну клавіатуру.

.

Цікаво, що зробив би на місці Шкляра його герой – отаман Чорний Ворон?

.

І як зреагував би на подібну ситуацію Юрій Горліс-Горський, літописець Холодноярської організації, якого неодноразово намагалися залякати, купити, зламати червоні виродки?

.

А навіть якщо ми погодимося зі Шклярем – премію дає Комітет – чи взяв би Горліс-Горський премію від комуніста Олійника? І що зробили б холодноярці, якби довідалися, що один із них бере гроші від червоних?

.

Ну і врешті-решт чи повинен письменник бути гідним своїх героїв?

.

Олекса Вертипорох

  • Koka_a

    було б добре, якб автор цього тексту поставив під ним власне прізвище.

    • Вертипорох

      А навіщо? Хіба у статті є щось особисте?

  • Mavka

    Нам тепер не тільки за політиків, а й за письменників соромно буде

    • Цікавий

      Головне – щоб ми з вами не червоніли за себе. І не заморювалися нагадувати їм, що ми все бачимо

  • Чара

    А навіщо відмовлятися від премії? Людині потрібні гроші, визнання. Особисто мені ні в якому випадку не буде соромно за Василя Шкляра. Бо, на мою думку, це один із найкращих і найцікавіших письменників на даному етапі розвитку української літератури. А гроші з рук ворога, то нічого – гроші все ж таки наші, а не ворожі!

    • Вертипорох

      Сьогодні за мітинг за Януковича платять 100 грн. Сходіть. Гроші невеликі, але й ви – не Шкляр

  • Zipa

    Це просто смішно 🙂
    Пафос матеріалу: “На зло мамі з”їм морозива і захворію!”
    Якщо вже автор вважає коректним використовувати мертвих, які не можуть заперечити, и приписувати їм власні думки (“Цікаво, що зробив би на місці Шкляра його герой – отаман Чорний Ворон?”), то най би вже задумався, якби той таки Чорний Ворон був настільки збочено принциповим, як би того хотілось пану Олексі, то мабуть Чорний Ворон ніколи б не взяв зброю у вбитого ворога, а воював би тіко кошерною українською. І в жодному разі не надів би ворожо-червоноармійського мундиру аби зробити диверсію проти загарбників. Сидів би у Холодному Ярі, співав українських пісень і розмахував синьо-жовтим прапором.
    Замість того аби рахувати чужі гроші, краще рахували б скільки книжок, додатково буде надруковано завдяки цьому і скільки людей додатково зможуть більше дізнатись про історію країни.

    Зіпа.

    • Вертипорох

      Ви пересмикуєте, а це негарно. Я не приписував своїх думок, а ставив питання. А вумники, які виправдовують колабораціонізм – досить розповсюджений вид в Україні. Жаль, що і серед молоді

      • Zipa

        Якщо ви тільки ставите питання (не намагаючись всім матеріалом підвести читача до потрібної вам відповіді), то цікаво було б аби ви спробували відповісти собі і на мої питання. Чи взяв би Чорний Ворон зброю з рук ворога аби воювати за Україну?
        А гроші в наш час те така сама зброя. І додаткові наклади книжки – зброя. І розголос – зброя. Для вас принципово, що людина бере гроші з рук Януковича. Бо для вас – в цьому і полягає боротьба за Україну – показово відмовитись, плюнути в обличчя владі. Ох який сміливий і головне – дієвий вчинок.
        Вибачте, але, на мою думку, це не боротьба із владою, а красива поза. Не більше. Набагато корисніше скористатись зброєю ворога (додаткові наклади) аби більше людей змогли дізнатись про історію країни.

        • Вертипорох

          Відповідають – зброю взяв би. А ‘наградной’ маузер – ні. Різницю вловили? А щодо дієвості, то письменник так чи інак показує приклад. ПМоже, тепер Шкляра візьмуть до гуманітарної ради – до Стуса, ще один борець за гроші

    • Цікавий

      А я згоден з Zipa. Гроші не пахнуть. Дають – бери. У героїв Шкляра забирали – вони і повстали. А тут – дають. У Гітлера треба брати, у Сталіна, у Януковича – аби давали.

  • Барракуда

    Справа не в тому, шо ми тут всі такі принципові. Справа в тому, що Шкляр тепер буде підмуркувать Януковичу.
    Одне діло взяти зброю у мертвого ворога, інше діло – гроші у живого. І сильно я сумніваюся, шановний ЗІпо, що цими грошима Шкляр “воюватиме”.

    • Zipa

      Ну, то давайте подивимось – чи буде він “підмуркувати” – а тоді вже ярликі вішатимемо. Поки що “підмуркує” пан Красовицький (http://vsiknygy.net.ua/news/9567/), гендир “Фоліо”, видавництво яке видає Табачника, називаючи “Чорного Ворона” ксенофобським романом. Тут справді є чітка залежність. Видавництво отримає гроші і прогинається під Табачника.
      Якщо раптом Шкляр після Шевченкової премії змінить свої думки, позицію з тих чи інших питань, тоді я перший казатиму про колабораціонізм. А до тих пір поки цього не трапилось (і що головне – жодних ознак на це), то робити висновки занадто рано.
      І мене ДУЖЕ дивує, коли автор матеріалу пишучі про потенційні додаткові наклади книги після премії і замовлення до бібліотек, рахує що з цих накладів Шкляр отримуватиме свою копійку. І жодного слова радості через те, що завдяки додатковим накладам БІЛЬШЕ людей отримають змогу прочитати книгу. Виникає враження, що гроші для автора все, а люди – ніщо.
      Смішно це виглядає – порахувати чужі гроші і звинуватити людину у тому, чого він не робив.
      За такою логікою всі свідомі студенти мають відмовитись отримувати стипендії (бо ж україножер Табачник за ними стоїть) і взагалі всі бюджетники мають піти з роботи – бо злочинна влада сплачує зарплату.
      І хто цього не зробив – колабораціоніст, що підмурковує Януковичу. Ну так – степуха, не Шевченківська премія, але ж, як вже тут згадувалось, і студент такий не Шкляр.
      Давайте радіти реальним результатам – більше людей читатимуть про Холодний Яр , а не звинувачувати людину у тому, що він не зробив.

      • Вертипорох

        У вас дивний спосіб вести дискусію . Пишете, що автор звинувачує Шкляра у тому, чого той не робив. Уточніть, будь ласка, в чому я звинувачую Шкляра. Вам не здається, що пересмикування – не єдиний спосіб довести свою думку. Чи іншого немає?

        • Zipa

          Ви звинувачуєте Шкляра у тому, що приймаючи Шевченківську премію він розписується у своїй підтримці Януковича. Й у тому що Янукович купив Шкляра.
          В чому пересмикування? Чи ваш матеріал не стверджує саме це?
          Може ви хотіли написати про щось інше, але вже вийшло як вийшло.

          • Вертипорох

            Пробачте, але ви брешете. Процитуйте, де це написано. а те, що я хотів написати, зосереджено у останніх реченнях

          • Zipa

            🙂
            Ок, поїхали.
            перша цитата: “з кожного претендента на Шевченківку заздалегідь беруть заяву, в якій він висловлює згоду цю премію прийняти.”

            Далі ви трактуєте, що заява це не просто згода прийняти премію, а – клятва на вірність (“Заява – це і є клятва на вірність в особливо суворій формі.”)

            Виникає питання – вірність кому? Ви відповідаєте: “Відносно ж того, що премію присуджує не Президент, змушений розчарувати шановного письменника – Шевченківський комітет є підрозділом Адміністрації Президента і так само, як інші підрозділи, він готує укази Президента. Янукович взагалі не займається підготовкою документів – то що, вважати, що він не приймає рішень? Якщо сумніваєтеся – подивіться, чий підпис стоятиме під указом, яким присудять Шевченківську премію.”

            Таким чином згоду прийняти премію ви трактуєте як клятву на вірність тому, хто цю премію видає.
            Я написав: “Ви звинувачуєте Шкляра у тому, що приймаючи Шевченківську премію він розписується у своїй підтримці Януковича.”
            Де я брешу?

            По другому пункту і справді ви ніде прямо не стверджуєте, що Шкляр продався. Натомість в тексті повно натяків на гроші і марнославство (“Друга причина – сума премії. Адже відомо, що зменшивши кількість номінацій Янукович подвоїв грошовий еквівалент. Двісті тисяч – є двісті тисяч.”, “Третя причина – додатковий наклад книжки, який держава закупить для бібліотек. А це – потиражні, не дуже великі, тисяч 10-15 грн., але все одно приємно.”, “Ну і четверта причина – банальна до нестями. Бути шевченківським лауреатом значно краще, ніж їм не бути. Бо це – слава поміж людей, авторитет у влади і красива медаль на груди.”).

            Поєднуючи ці дві тези маємо: Шкляр спокусився грошима та славою і дав клятву вірності Януковичу.

            Тепер щодо останніх речень, в яких, як ви кажете, і міститься основний сенс цього матеріалу.

            “І як зреагував би на подібну ситуацію Юрій Горліс-Горський, літописець Холодноярської організації, якого неодноразово намагалися залякати, купити, зламати червоні виродки?”
            Отже, коли ви пишете “неодноразово намагалися залякати, купити, зламати червоні виродки?” це демонструє, що саме в цьому ви вбачаєте подібність ситуації. Тобто, на відміну від Горліса-Горського Шкляра залякали, купили, зламали.
            Якщо ви цього НЕ ХОТІЛИ сказати, то навіщо згадали саме про ці обставини?

            Тепер поставимо питання чи насправді Шкляра залякали, купили, зламали? Відповісти на це питання ствердно можна буде тільки в тому випадку, якщо після отримання Шевченківської премії ми побачимо (почуємо), що Шкляр змінив свої думки, став толерантним до Янука і Ко.
            Особисто я, на даний момент цього стверджувати не можу, спираючись на його інтерв’ю, які він давав раніше і відносно нові, коли вже було відомо, що ймовірність отримання премії досить велика. Якби гроші та слава були основною мотивацією Шкляра, то ми б побачили в останніх інтерв’ю зміну тональності. Я цього не побачив. Можливо я щось пропустив, тоді вибачте. Але з того, що читав я, жодних змін у висловлюваннях, в тому числі з приводу оцінки політичної ситуації в Україні, я не спостерігав. Це дає мені підстави стверджувати, що НА ЦЕЙ МОМЕНТ, Шкляр жодним словом не прогнувся під владу, з метою збільшити свої шанси на отримання премії.
            Якщо така зміна у висловлюваннях з’явиться після отримання премії, готовий перед вами вибачитись і визнати, що ви передбачили розвиток подій.

            Інше речення: “А навіть якщо ми погодимося зі Шклярем – премію дає Комітет – чи взяв би Горліс-Горський премію від комуніста Олійника?”
            Ви вважаєте, що Шкляр має робити так як зробив би Горліс-Горський? На мою думку, за нагоди Горліс-Горський міг би комуніста Олійника і вбити. Ви вважаєте Шкляр має вбити Олійника?

            Йдемо далі: “І що зробили б холодноярці, якби довідалися, що один із них бере гроші від червоних?”
            На це є чітка відповідь в романі. Чорний Ворон не мав нічого проти того, що дехто з хлопців врешті решт йшов на амністію, або уходив з лісу й йшов працювати до червоних. Фактично отримувати гроші від червоних.
            Була велика різниця, яку ви не помітили. Одна справа, коли людина брала гроші від червоних і починала діяти проти повстанців. Інша справа – людина уходила з лісу, влаштовувалась на роботу, йшла на зарплату, але не видавала своїх товаришів. Перших вбивали, до других ставились з розумінням.
            Тобто, якщо користуватись вашою риторикою, маємо: були люди, які брали гроші від червоних і холодноярці з цього приводу нічого не робили.
            В той же час особисто я вважаю, що в наш час написання і видання такої книги як “Чорний Ворон”, це і є боротьба. А додаткові наклади – продовження боротьби, а не вихід на амністію.
            Можливо ви не помітили, але часи змінились. І методи ведення боротьби також змінились.

            І останнє речення: „Ну і врешті-решт чи повинен письменник бути гідним своїх героїв?”
            Гарне риторичне запитання, яке за своїм риторичним призначенням потребує відповіді – так, повинен.
            І все що було написано вище, говорить нам: автор вважає Шкляра не гідним своїх героїв. В чому саме не гідний? Бере гроші від червоних („синьожопих”)= продався владі.
            Чи я знову помилився (брешу)? Можливо я не побачив у вашому матеріалі протилежного: Шкляр – гідний своїх героїв, Шкляр не продався владі?

            Тепер трохи світоглядного. Це вже безпосередньо не пов’язано з вашим матеріалом, але певною мірою відображається на його тональності. Це наша спільна проблема. Багато хто з нас намагається поставити владу на місце (не залежно від того, хто саме на цей момент є при владі) і нагадує, що чиновник – не самодостатній суб’єкт, що він лише найманий працівник, який існує за рахунок податків всіх українців. Янукович (Ющенко, Тимошенко, Кучма) не одарюють нас (премії, пенсії, стипендії) СВОЇМИ грошима. Це гроші НАШІ. Всіх українців. Влада (в теорії) існує для того аби ефективно перерозподіляти ці гроші.
            Янукович (Шевченківський комітет, адміністрація президента) не дають СВОЇ гроші. Вони перерозподіляють НАШІ гроші.
            Це теорія. На практиці ж звісно часто влада сприймає ці гроші як свої власні, а люди які їх отримують, починають відчувати вдячність саме до тих, хто ці гроші перерозподілив на їхню користь. Часто. Але далеко не завжди. Стверджувати, що письменник, який взяв гроші, із вдячності стане на бік влади, все одне, що стверджувати, що всі журналісти продажні і пишуть тільки на замовлення. Так, такі приклади не поодинокі, але далеко не всі журналісти пишуть заказуху і джинсу.

            Тепер поставимо питання: чи є роман Шкляра вартим того аби його було нагороджено?
            За вас відповідати не можу, а особисто моя думка – так, вартий. Як з точки зору проблематики, так і з точки зору якості форми. Як з точки зору проробленої праці, так і з точки зору суспільного резонансу. Тобто, якби особисто я приймав рішення з приводу присудження премії, я висловився б за нагородження саме цього роману.
            Тобто, на мою думку, Шкляр отримає те, на що по праву заслуговує – гроші українських платників податків, як винагороду за свою працю. А всі розмірковування – з чиїх рук отримано премію, зводяться до того чи пам’ятаємо і ми всі і Шкляр зокрема, що гроші ці не власність Януковича і Шевченківського комітету, а спільна власність українського народу. Можливо, я помиляюсь, але тональність вашого матеріалу, наводить мене на думку, що ви про це забуваєте. Якщо після отримання премії і Шкляр про це забуде – разом з вами палко його засуджуватиму.

            З повагою,
            Михайло „Зіпа” Зіпунов

          • Вертипорох

            Здається, Шкляр

          • Zipa

            Перепрошую, Ви щось хотіли написати? Ну то не стримуйте себе – пишіть 🙂

          • Вертипорох

            Здається, Шкляр з вами не погодився 🙂

          • Zipa

            Шановний, ваш ідеалізм – вартий кращого застосування.
            Моє ставлення до Шкляра не змінилось. Тому що для мене головне – його книги і люди які ці книги читають. Ну а ви можете радіти чи не радіти від речей із літературою ніяк не пов”язаних. Кожному своє.
            Як і раніше, вважаю, що якби Шкляр взяв премію – це жодним чином не позначилося б на його кармі. Не взяв – його вибір.
            Розумієте, я Шкляра поважаю за його творчість. А не за те, яку краватку він вдягнув чи що сказав про Табачника чи як подивився на Януковича. Його книги впливають на людей набагато більше аніж його листи президенту. Не знаю, чи зрозумієте ви це.

            Звісно, якби я оцінював би події з точки зору політичної доцільності, то міг би сказати, що відмовившись від премії Шкляр не позбавить країну Табачника, що відмовившись від премії Шкляр робить послугу Януковичу, оскільки тому не доведеться тепер вручаючи цю премію відчувати себе у незручному становищі, зрештою, відмовившись від премії Шкляр відмовився від можливості на врученні сказати пару ласкових слів в обличчя діючій владі безпосередньо в очі, а не через двох-трьох секретарів-посередніків.
            Але все це пусте. Ну тобто не зовсім пусте, але набагато менш варто уваги аніж той факт, що “Чорний Ворон” із захопленням читали коли про Шевченківку не йшлось, з не меншим захопленням читали коли премія була присуджена і продовжують читати, коли Шкляр від премії відмовився.

    • Вертипорох

      Підтримка і вірність – не одне й те саме, хоч і близькі. Образ клятви на вірність прийшов сюди з іншого мого матеріалу. Можна бути вірним владі, будучи керованим опозиціонером, стукачем – варіантів безліч. А звинувачують я Шкляра у тому, що він не гідний своїх героїв і що – так само як ви – вважає, що можна брати бабло у ворога,у диявола, у буде-кого

  • Вертипорох

    Радий, що ми порзумілися. Ви вважаєте, що гроші не пахнуть – ви тут не єдиний. Імператор Веспасіан вважав так само. Та й Іуда теж. Дай Боже, щоб вам вчасно заплатили. А Шкляр повівся гідно – може, в цьому є і молекула моєї участі 🙂 Можете йому повідомити, що його ідеалізм вартий кращого застосування 🙂

    • Zipa

      Ваша любов до красивих узагальнень не дозволила вам зрозуміти, що я намагався сказати.
      Я ніде не писав, що гроші не пахнуть.
      Повторити?
      Я НІДЕ НЕ ПИСАВ ЩО ГРОШІ НЕ ПАХНУТЬ.
      Я так не вважаю.
      Гроші пахнуть.
      Гроші бувають брудні.
      Диявольські.
      Іудині.
      Джерело походження грошей – має значення.
      Прохання залишити ваше бажання приписувати іншім якісь свої думки до наступного вашого матеріалу.
      Я лише намагався вам пояснити, що, на мою думку, отримати гроші українських платників податків за чесно пророблену працю – в жодному разі не соромно.
      Так само не соромно, як студенту отримувати стипендію, пенсіонеру – пенсію, бюджетнику – зарплатню. Джерело усіх цих грошей – одне й те саме.
      Інша справа, якщо за ці гроші вимагають від людини якихось додаткових послуг. І якщо послуги такі людина робить (ну наприклад, починає казати – який в нас гарний і розумний президент), тоді і справді виходить, що людина така – продалась. І тоді можна казати про Іуду, Диявола, Веспасіана тощо.
      Але ви звісно не можете чекати – продасться людина чи ні. Ви апріорі вважаєте, що отримання премії – погано.
      Ось тут (УВАГА!!!) і полягає відмінність у наших із вами поглядах.
      Я вважаю, що гроші починають пахнути, тоді коли людина продається (тобто, робить якісь непритаманні їй дії в обмін за гроші)
      Ви вважаєте, що гроші починають смердіти вже в той самий момент коли людина їх отримала.
      Якщо ви настільки принципова людина, будь ласка скиньте мені посилання на який-небудь ваш матеріал де б ви закликали патріотично налаштованих студентів відмовитись від стипендії українофоба Табачника. Адже якби таке трапилось (студенти відмовляються від степухи) ефект був би аж ніяк не менший аніж відмова Шкляра від премії.
      Це було б так круто і красиво. Табачник напевно б вдавився б від такої образи. А якби не вдавився, то в бісері потонув би, метання якого перед цією владою ви з таким задоволенням спостерігаєте.
      Говорячи про ідеалізм я мав на увазі саме цей бісер – Ви так радієте тому, що Шкляр відмовився від премії, що в мене склалось враження ніби ви справді вважаєте, що від цього комусь у цій владі стало холодно чи гаряче.

      • Вертипорох

        Іудаїзм не карбував грошей. Він отримав гроші іудейських платників податків. Це раз. Стипендія і премія – різні речі. Премія – це відзнака за зроблене. Отримувати відзнаку від ворогів – гріх, навіть якщо вороги ці гроші відняли у народу. Але Шкляр розв’язав нашу суперечку. Він зрозумів.

        • Вертипорох

          Пробачте – телефон сам міняє Іуду на іудаїзм. Дивно. Отже це Іуда не карбував грошей

        • Zipa

          Вже і не знаю, чи то я щось не так пишу, чи то ви українською не розумієте. Чи так вже трудно позбавити звички висмикувати частину думки?
          Нагадаю для неуважних журналістів, я писав: “Я лише намагався вам пояснити, що, на мою думку, отримати гроші українських платників податків за чесно пророблену працю – в жодному разі не соромно.”
          Про що йдеться? Про походження грошей (податки) і про те за що гроші дають (за чесно пророблену працю).
          Тепер читаємо Олексу Вертипороха:
          “Іуда не карбував грошей. Він отримав гроші іудейських платників податків.”
          Платники податків залишились. А ось за що гроші давались – кудись зникло.
          Отже, за що отримав? за те що продав Христа. За що отримав би Шкляр? за те що написав роман.
          Вам не здається що це різні речі? Продати когось і написати роман? У вас до роману претензії є?

          “Стипендія і премія – різні речі. Премія – це відзнака за зроблене.” та ну? А стипендія не відзнака? Буде студент погано вчитись – його і степухи позбавлять і з вузу викинуть. Так, погоджуюсь масштаб різний. але принцип той самий.
          Олексо! Я вірю у ваш талант. Починайте компанію за відмову студентів від стипендій! Зі Шкляром у вас вийшло, вийде і зі студентами.Система не витримає такого удару!

          • Вертипорох

            Зі Шкляром і справді вийшло. З вами – складніше. Мабуть, тому що він все-таки людина творча і розуміє, де проходить кордон між добром і злом. А для вас пояснюю: усі гроші так чи інак є грошима народу чи платників податку.
            щодо Іуди – він не зробив нічого неймовірного, а лише поцілував Христа. Хіба це заборонено?
            щодо Шкляра – Шевченківська премія є НАГОРОДОЮ. Її дають не за працю, а як оцінку досягнень. Хто оцінив? – Янукович. Ви хочете, щоб вас оцінив Янукович?
            Щодо стипендії – це не відзнака. І принцип не той самий . Той самий принцип – у персональних стипендіях, як, наприклад, нещодавно Янукович призначив персональні стипендії митцям. Ви готові отримати персональну стипендію від Табачника? Якщо готові – так і скажіть.

          • Zipa

            “Зі Шкляром і справді вийшло. З вами – складніше. Мабуть, тому що він все-таки людина творча і розуміє, де проходить кордон між добром і злом.”

            А я і не знав, що кордон між добром і злом може зрозуміти тільки творча людина 🙂
            Тобто всі хто не пише книжок, не малює картин, не б”є по морді Бузину, не пише матеріали в ДЧ позбавлені розуміння Добра і Зла?
            Ви знову намагаєтесь красиво висловитись. Раджу бути із цим обережніше 🙂

            “А для вас пояснюю: усі гроші так чи інак є грошима народу чи платників податку.”

            Вибачте, але між “так” та “інак” існує таки велика різниця. І нерозуміння цієї різниці значною частиною українців і призводить до наслідків, зокрема і в політиці, які ми на сьогодні маємо.
            Янук не власник грошей. Він лише тимчасово найнятий народом України цими грошима розпоряджатися. Допоки це не стане зрозумілим, будемо й надалі підживлювати у колективному підсвідомому ставлення до клерка як до Хозяїна, якому стрьомно заперечувати. І як найбільше досягнення сприймати відмову із тим страшним Хозяїном ручкатись. Про те щоб вигнати поганою мітлою зарвавшогося клерка у заляканої людини і думка не виникне.Це ж така могутня людина! В нього ж і гроші і сила – ого-го! Те що гроші ці, значною мірою належать самім українцям – якось забувається. Якби про це пам”ятали всі і повсякчас – за неефективне використання вже б давно відправили б у пішу прогулянку сексуального характеру.

            “нещодавно Янукович призначив персональні стипендії митцям. Ви готові отримати персональну стипендію від Табачника? Якщо готові – так і скажіть.”

            Та ви що! Яка мені персональна стипендія? Я ж людина не творча – на Добрі і Злі не розуміюсь 🙂

            І давайте вже не будемо пересмикувати. Янук не призначає премію. Ну не читав він Чорного Ворона. Чи, оскільки ви так наполягаєте на цьому визначенні “нагорода, оцінка досягнень”, ви вважаєте, що таким чином Янук нагороджує людину за якісь інші заслуги? Цікаво за які саме?
            Я ж саме про це неодноразово і писав. Мухи окремо, котлети окремо. Якщо нагороджують за книгу яку я вважаю вартою того – добре. Якщо ж за щось інше – погано. І дуже погано. Але поки чогось такого поганого не відбулося – звинувачувати якось зарано.
            Давайте спробуємо розмірковувати логічно. Якщо я написав гарну книгу. І негарна людина каже, що книга гарна. Це значить або
            1. книга негарна.
            2.Негарна людина стала гарною.
            3.Негарна людина нічого не каже, а тільки підписує
            4. Негарна людиина хоче від мене за це чогось негарного.

            Для вас, судячи з усього, очевидним є останній варіант.
            Для мене ж робочим є третій випадок.
            Він тільки підписує. Призначає Шевченківський комітет. До кого конкретно з членів комітету у вас є підозри, що він виконує замовлення Янука або АП?
            Так само як указ про нагородження премією Янук ще багато чого підписує – бюджет України зокрема. І бюджет цей – нагорода народу за терплячість 🙂
            Удачі, вам у боротьбі з вітряками 🙂

          • Zipa

            Співчуваю Оресте.
            Ви тепер мабуть більше не будете писати до ДЧ?
            Ваша принциповість мобуть не дозволить вам друкуватись в газеті, в якій з”явилось інтерв”ю із Красовицьким (http://vsiknygy.net.ua/interview/9846/). Людина, яка видає Табачника й озвучує його побажання, називає Чорного Ворона ксенофобським романом, з”являється на шпальтах газети із таким милим і поблажливим інтерв”ю! Жодного гострого запитання. Книжки, смаки, ля-ля-тополя. Оресте, невже ви зможете брати гроші з тих самих рук, які поставили таке інтерв”ю в газету? Чи гроші не пахнуть?
            То як? Тіко повчати інших гідним вчинкам можете чи й самі здатні зробити хоч якійсь вчинок?

          • Zipa

            Щось посилання в пості неправильно вставилось
            http://vsiknygy.net.ua/interview/9846/