Головний редактор видавництва “НЛО”: “Російська податкова система працює проти культурного книговидання”

Книговидавнича галузь Росії переживає серйозну кризу. Особливо важко доводиться тим, хто випускає інтелектуальну літературу. Про це розповідає головний редактор видавництва «НЛО» Ірина Прохорова.

Московське видавництво «Новий літературний огляд» – найбільше в Росії, що випускає літературу, яку прийнято називати інтелектуальною. Воно добре відоме і на Заході. Зараз «НЛО» щорічно публікує близько 90 книжкових новинок плюс три журнали.

Ірина Прохорова: Одна з наших найбільш цікавих новинок (у Росії вона вийде на початку 2011 року) – це книжка Марка Далета “Орбінавти”. Ви знаєте, у видавців виробляється особливий принцип читання: пробіг, як правило, кілька сторінок – і вже знаєш, потрібно це чи не потрібно. Це не означає, що видавці неуважно читають, просто йдеться про іншомий тип читання. А тут я зачепилася оком, потім захопилася і півночі читала.

Представляючи “Орбінавтов”, ми для ясності говоримо, що це в певному сенсі – російський Умберто Еко: поєднання серйозних філософських проблем з неймовірною цікавістю. Автор торкнувся дуже важливої сучаснуої теми, але перекинув її в минуле, розкрив на історичному матеріалі, який в Росії мало відомий. Час дії – епоха іспанської Реконкісти, кінця Реконкісти.

.

-Тобто до Росії це прямого стосунку не має?

– Прямого – ні. До речі, одна з проблем російських видавців: коли ти пропонуєш яку-небудь книгу назовні, тобто закордонним партнерам, то, на жаль, дуже часто від тебе чекають річ, яка описує виключно саму Росію, причому в прямому сенсі. І найчастіше хочуть, щоб це було щось жахливе, екзотичне, якісь нескінченні страсті-мордасті, протиприродний секс і так далі.

На жаль, у Росії – репутація екзотичної країни, в якій відбувається чортзна-що, тобто те, що в Європі нібито відбутися не може. У цьому сенсі наше завдання полягає в тому, щоб показати: в Росії існує дуже гарна серйозна сучасна література, яка може говорити про багато речей.

.

– Ви видаєте останнім часом близько 90 новинок на рік. Між тим, в Росії говорять про кризу книговидавництва, про катастрофічне падіння тиражів. Як ви оцінюєте ситуацію?

.

– Криза є. Причому, це системна криза, і вона – давня. Зрозуміло, що дуже часто накладаються якісь загальносвітові кризи, які мають тимчасовий характер, але в Росії є одна фундаментальна застаріла проблема – дистрибуція книг, їхнє поширення. І вона, на жаль, з роками стає тільки серйознішою. У 1990-ті роки, які прийнято нескінченно лаяти, саме книжкова галузь, як не дивно, відчувала себе значно краще. Я кажу, в першу чергу, про невеликі видавництва, що випускають інтелектуальну літературу. Нинішнє падіння тиражів багато в чому пов’язане з тим, що ми замкнені в Москві і Санкт-Петербурзі. Це, звичайно, великі книжкові ринки, але є ще ціла країна, яка потребує хороших книжок.

І тут я готова сперечатися до хрипоти: насправді з нашою публікою, яка читає, нічого не сталося. Вся проблема в тому, що вона не може знайти гарні книги, вона не може знайти інформацію про ці хороші книги, люди не можуть нормально замовити їх, бо інтернет-торгівля у нас розвинена не дуже добре, недосконала банківська система, у людей дуже мало кредитних карток, висока ступінь ризику … Тобто вся структура не готова до сучасного книгорозповсюдження.

Вся ця сукупність факторів і створює системну кризу. Видавці в нас – попереду планети всієї за винахідливостю, за готовністю ризикувати, рішучістю, а ось обози, як то кажуть, не встигають. І жодних великих інвестицій у розвиток інфраструктур не відбувається. Великий бізнес поки що цим не цікавиться, держава, на загал теж ніяк про це не дбає, і якщо є якісь програми підтримки читання, то вони, як правило, розраховані на піарівські ходи, а не на системну підтримку.

.

– Як ви думаєте, якою мірою держава (я маю на увазі зниження податку на додану вартість на книги, введення транспортних і поштових пільг на доставку книг і так далі) могла б влити свіжі сили в книжкову галузь Росії?

– Ну звісно, таких заходів потрібно було б вжити давно, і це дійсно дуже сильно допомогло б видавцям. Недарма у другій половині 1990-х років був такий злет інтелектуальних видавництв. Тоді саме указом Єльцина 20-відсотковий ПДВ з культурного книговидавництва та періодики був знятий, і це дозволило миттєво просто розквітнути саме ринку інтелектуальної літератури. І недарма 1998-го  року з’явився Московський книжковий ярмарок “Non-fiction”, який і представляв таку літературу. А потім на початку 2000-х років чомусь було вирішено, що книжковий ринок сформувався, так що давайте повернемо ПДВ.

Це обвалило, в першу чергу, саме культурну складову видавничого процесу. Книговидавнича діяльність – особливий тип ринкової економіки. Її важко зіставляти з нафтовою галуззю. Там працюють інші закони. Книжковий ринок прямо пов’язаний з культурою, це – інвестиції в майбутнє. І тут треба робити цілий ряд серйозних знижок, поблажливості, я б сказала, фінансових, фіскальних пільг для того, щоб ми отримали в результаті іншу ситуацію. Цього не розуміють. Поки вся податкова система працює проти культурного книговидання.

Але ми бачимо, що ситуація сумна і з книжковими магазинами, з бібліотеками, з театрами. Є спроби видавлювати їх з центрів міст на периферію, займаючи все бутиками. У цьому сенсі тут необхідні політична воля і освіченість, потрібно зрозуміти, що це, загалом-то, самогубство.

Deutsche Welle