Букер 2009: Обійдемося без політкоректності

picture.jpgЦьогорічний Букер привернув увагу громадськості передусім тим фактом, що нобеліат Джон Максвел Кутзее отримав шанс на рекорд. Адже лауреати Букера неодноразово отримували Нобелівську премію, тоді коли нобелівські лауреати жодного разу – Букерівську.

Однак ця інтрига більше цікавить глянцеві журнали. Тоді коли експерти відзначають другу і головну особливість короткого списку Букера – він вийшов якимось аж занадто літературним. Жодного реверансу у бік політкоректності: ані колишні англійські колонії, ані молоді-перспективні автори не отримали цього року особливих умов. Нарешті у найпрестижнішій англомовній літературній премії запанувала література.

Ми пропонуємо до вашої уваги розвідку, яку зробила з цього приводу Юлія Штутіна для сайту Лєнта.ру.

В історії британського „Букера”, престижної нагороди для романістів, нобелівських лауреатів було досить: Відьядхар Найпол, Надін Гордимер, Вільям Голдінґ. Але досі не траплялося, щоб премію отримав вже діючий нобеліат. Однак 2009-го року південноафриканець Джон Максвел Кутзее, володар вже двох „Букерів” та премії шведської Королівської академії, отримав шанс стати найтитулованішим англомовним романістом останніх 40 років.

8 вересня, за місяць до фінала „Букера” жюрі цієї поважної нагороди оголосило, що Кутзее втретє увійшов до короткого списку номінантів. У попередні кілька років особливо авторитетні автори до шорт-листа доходили з великими складнощами, оскільки судді явно віддавали перевагу дебютантам. Однак цього разу короткий список звеселяє око відомими іменами. У першу чергу, звісно, Кутзее, чия проза добре відома російськомовному читачеві: у нас перекладно „Безчестя”, „Очікуючи варварів”, „Осінь у Петербургу”, „Залізний вік”, „Елізабет Кастелло”, „Повільна людина”, „Сутінкова земля”, „Життя і часи Міхаела К.”. Його номінована на „Букор” книжка „Літо” є третьою частиною романізованого автобіографічного циклу, початого романами „Дитинство” та „Юність” (причому обидва мають бальзаківський підзаголовок „Сцени провінційного життя”)

До короткого списку потрапили одразу дві відомі письменниці – Антонія Байєт, букерівський лауреат 1990-го року, та Сара Вотрерс, популярна белетристка, яка номінувалася на „Букер” двічі. Байєт найкраще відома російськомовному читачеві за орієнтальною повісю „Джинн у пляшці зі скла”, літературознавчому роману „Володіти” (власне він і приніс авторці „Букер”) та його екранізації з Гвінет Пелтроу у головній ролі, а також за збіркою „Янголи та комахи”, одна частина якого – „Морфо Євгенія” – також була перетворена у досить вдалий фільм. Дія нового роману Байєт „Дитяча книжка” відбувається напередодні Першої світової війни у період, який англійці називають „евардіанським літом” і під час якого писалися головні англійські книжки ХХ сторіччя – „Пітер Пен” та „Вітер у вербах” (обидва їхні автори – Джеймс Баррі та Кеннет Грем з’являються на сторінках роману).

Сару Вотерс, яка „Букерів” досі не отримувала, але двічі на них номінувалася, в Росії теж непогано знають: там виходили три її романи („Оксамитові колготи”, „Нічний дозор” та „Тонка робота”). У новій книзі „Маленький подорожній” Вотерс не цікавлять милі її серцю історичні аспекти одностатевого, переважно жіночого кохання, зате вона охоче досліджує територію „готичної” літератури та робить реверанси у бік Герні Джеймса з його хрестоматійним „Обертом гвинта”. У британській пресі після оголошення букерівського шорт-листа одразу кілька оглядачів відзначили, що з усього списку саме роман Вотерс продається найкраще.

Одну з найпоблажливіших рецензій на роман „Маленький подорожній” написала до газети Ґардіан Гіларі Ментл. Тим часом її власний роман „Вулл-холл” (назва маєтку Сеймурів, родини третьої дружити Генриха VIII) про Томаса Кромвеля, історичного персонажа XVI сторіччя, також трапив до короткого списку „Букера”. Більш за те, ця книжка несподівано виявилася фаворитом як критиків, так і букмекерів.

Ще один роман зі списку можна назвати історичним – „Скляна кімната” Саймона Мовера (російською виходила тільки його книжка „Євангеліє від Іуди”). Дія відбувається у Чехословаччині напередодні Другої світової та після неї.

Завершує перелік претендентів роман найменш відомого автора – це „Живий лабіринт” Адама Фулдса, поета та літературознавця. Головний герой книжки – англійський поет ХІХ сторіччя Джон Клер, селянин, який вразив лондонські літературні кола своїм талантом, але скінчив життя у божевільні. В кінці ХХ сторіччя Клера фактично відкрили заново.

Порівняно з минулими роками букерівське журі створило несподіваний шорт-лист: він вийшов історико- та літературоцентричним і на загал дуже англійським, геть позбавлений вже звичних реверансів у бік постколоніальної прози. Навіть книжка Кутзее не пов’язана з його південноафриканським минулим: вона присвячена створенню міфа про автора. І це чудово, бо склалася нормальна книжкова, а не політична інтрига.

Розв’язка настане 6 жовтня.