Теревені серпня: Політичний роман із мовою

Українські письменники не те, що розчарувалися, а нецензурно розчарувалися владою. Тому вирішили стати владою самі. Невідомо чи це приведе їх до Верховної Ради, але попсуті нерви і новий досвід вони отримають гарантовано. Тому найближчим часом можемо чекати на справжні політичні романи. А що? Такого жанру в нас ще не було. Чи майже не було. Саме так виглядає травневий рейтинг медіацитованості письменників.

10. Ірена Карпа

Написала гостру колонку на актуальну тематику «Як мене сватали у політику»,  стала ведучою «Нового каналу»  і тепер буде розшукувати українських митців у Росії. Та скоро представить нову книжку «З Роси, з Води і з Калабані». Презентація відбудеться в рамках Форуму видавців у Львові.

 

9. Валерій Шевчук 

Читачі скучили за Валерієм Шевчуком. Інакше не поясниш таку увагу медій до скромного письменника, хоч і записаного в класики укрліт. Основна подія, якою зацікавив цей автор у серпні – його новий роман «Птахи невидимого острова», який буде презентовано вже на Форумі видавців у Львові.

 

8. Брати Капранови

Брати-письменники Віталій та Дмитро Капранови йдуть на вибори, бо вважають, що це «мобілізація і остання можливість мирного розвитку подій в Україні». Очолили вони список Української платформи «Собор» за результатами підрахунків кількості посилань, яка припадає на кожного кандидата.  Гадаю, якщо б вибори проходили за підсумками Google-підрахунків, то усі наші письменники-кандидати, які потрапили в цей рейтинг, так само швидко б потрапили й у Парламент. А так доведеться чекати виборів.

Окрім зазначеного, брати-літератори у серпні влаштували публічне «катування» ляльки народного депутата біля Верховної Ради. І ще традиційно на зеленому запорожці брати Капранови на Форум видавців привезуть «Приворотне зілля».

 

7. Василь Шкляр 

Письменник Василь Шкляр, який не так давно відмовлявся від депутатства, тепер хоче стати «рядовим санітаром нашої політики». Або й така фраза, що в нинішніх умовах тягне на крилатість: «Іду на пониження – із нормального письменника в Раду».  У серпні Василь Шкляр пояснював чому і для чого і, як завжди, був гострий на слівце.

 

6. Ірина Мегедь 

Ця жінка була відома хіба серед школярів однієї київської школи. Але цього місяця вона «перемогла Табачника», як писали медіа, і прославилась на всю країну. Під тиском руху педагогів, очолюваного киянкою Іриною Мегедь, Міністерство освіти повернуло до навчальної програми зі світової літератури «Айвенго» та «Маленького принца».

 

5. Юрій Андрухович

Юрій Андрухович у серпні прославився тим, що записав альбом «Абсент» – останню частину музично-поетичної трилогії за мотивами творчості письменника, у якій використані тексти з роману «Перверзія». Став літредактором українського перекладу роману ДіБіСі П’єра, спеціального гостя цьогорічного Форуму видавців. Також всіляко братиме участь у заходах, присвячених Бруно Шульцу. А ще – перестав бути «проти всіх» та заявив, що єдиний спосіб позбутися теперішнього режиму в Україні – проголосувати на парламентських виборах за Об’єднану опозицію «Батьківщина».

Окрім того, Юрій Андрухович є активним колумністом і на «Майдані» написав колонку про скандальний панк-гурт «Pussy Riot», відомий панк-молебнем. Щоправда у тексті письменник уникає деяких назв, але все очевидно. І висновок: «Вироки в Україні та Росії лунають синхронно, і строки ув’язнення натякають на “далі буде”».

 

Наступні чотири учасники нашого рейтингу теревенів випереджують решту з десятки щонайменше у 4 рази.

 

4. Ліна Костенко 

Ще одна совість нації Ліна Костенко не дуже відстала від Матіос і все через одну єдину публікацію «Ніч державності» у газеті «День». Там вона порівнює закон «Про засади державної мовної політики» з Валуєвським циркуляром та Емським указом. Тільки лінивий не згадав про цю статтю Ліни Василівни у колонці новин.

 

3. Марія Матіос

Письменниця і кандидатка в депутати Марія Матіос у серпні зробила дуже багато заяв на політичну тематику та значно відірвалася від своїх політичних суперників. Пані Матіос видала купу політичних афоризмів та красивих цитат. Наприклад:

 

«Я все життя тримаю УДАР».

«Віталій Кличко – добро, яке повинне бути з кулаками».

«Українські політики спаскудили поняття державних діячів».

«Мовна провокація нагадує провокації конаючого СРСР».

«Нова Верховна Рада обов’язково повернеться до мовного питання».

«Тиск на опозицію – ознака слабкості влади».

Зрозумілі своєю простотою і головне справедливі фрази одразу підвищили рейтинг цитованості письменниці. Літературний талант – він і в політиці талант! Партія, від якої балатується Матіос, називає письменницю «совістю нації» (недавно так про себе, пригадується, говорила Забужко), а також «дуже успішним інтелектуальним продуктом».

Та і «Перший канал» хвалить Марію Матіос, але цього разу, як письменницю.

 

 .

2. Гімн України

Тексту  «Ще не вмерла Україна…» Павла Чубинського цьогоріч виповнюється 150-років. І цього місяця саме державний гімн опинився на другому місці за частотою згадок у ЗМІ. Також про гімн говорили у зв’язку з Днем Незалежності. Блогери влаштували всеукраїнський флешмоб «Місто співає Гімн України». О 21 годині уся країна синхронно мала заспівати гімн. Чи це відбулося – невідомо, жодних підтверджень нам знайти не вдалося. Але мета була благородна.

Недавно Президент України Віктор Янукович продемонстрував своє ставлення до державної символіки (яка, нагадую, є символікою всього українського народу). На відкритті відреставрованої школи №106 міста Києва Президент не співав гімну України. Не знаю, як вас, а мене, як громадянку України, такий жест ображає.

 

1. Закон про мови

Ця історія з підписанням Закону №5029-VI «Про засади державної мовної політики», здається, так довго тягнулася, що попсувала нерви не одному українцю. Але Янукович підписав його не так просто. Напередодні було розіграно цілий спектакль. Глава держави запросив до себе в Крим українську інтеліґенцію, щоб порадитися. Не нагадує президента східнішої за нашу країни? Так от. Представники інтеліґенції переконували його, що закон порушує Конституцію та потребує внесення низки поправок. Президент пообіцяв доопрацювати та виправити мовний закон упродовж наступного місяця і… наступного ж дня поставив свій підпис під законом. «Я відчуваю себе як людина, яку ні за що, ні про що вдарили в обличчя», – зауважив поет Іван Драч, який теж побував на кримській зустрічі з Президентом.

Далі були наслідки. За пару тижнів дії новопідписаного закону місцева влада 9 регіонів надала російській мові статус регіональної, натомість у трьох облрадах вирішили, що такий закон на їхній території є нечинним.

У Донецьку почали закривати україномовні класи.  А також готувати до 1 вересня оповіді про Януковича та Ахметова, як в старі добрі часи – про Леніна, Сталіна і послідовників.

Тим часом західніше від України, у Польщі, кажуть, дивовижно підвищився інтерес до української мови – факультети з укрмови не вміщають усіх охочих. Напевно, це можна пояснити інтересом, що виник у зв’язку з чемпіонатом з футболу «Євро-2012». А от східніше від нашої країни, у Росії, ведучий Дмитро Волков назвав українську мову діалектом слов’янської мови і не бачить в цьому нічого образливого. Відчуваєте різницю між сходом і заходом?

.

Отже, якщо минулого літа багато говорили про літературу від політики, то цього літа – про політику від літератури. І дійсно, як написав недавно Андрухович, «далі буде».

Любов Якимчук