ТИХА СЕНСАЦІЯ, або ЯК МИ ПРОСПАЛИ БЕСТСЕЛЕР

 

Рейтинг найуспішніших письменників за версією журналу «Фокус»  наробив багато галасу. До видання мали претензії видавці – за те, що користувалися тільки даними «Фоліо». Подив висловлювали письменники – через те, що не врахували продажів великих гравців ринку, таких, як мережа «Книгарня Є». А читачі не могли стримати подиву, побачивши біля імені «Ліна Костенко» скромний наклад 5 тисяч.

А наш ресурс одразу звернув увагу на топ продажів інших, далеких від «Фокусу» видань і одразу знайшов сенсацію.

Отже, ви й досі вважаєте найбільшим накладом України книжки Шкляра, Костенко чи Дашвар?

Тоді ви глибоко помиляєтеся.

Редакція «ДЧ»

 

Ви вірите в дива? Наприклад, що рак уміє свистіти? Або що у четвер піде дощик? Або що можна не вкласти у «розкрутку» книжки ані копійки – і книжка стане лідером продажів?

Давайте по пунктах. По-перше, раки справді свистять – але лише за виняткових обставин, а саме коли їх кидають в окріп. Треба лише як слід прислухатися. По-друге, аналіз багаторічної підшивки метеозведеннь показує, що у Лондоні чомусь саме по четвергах випадає набагато більше опадів, ніж у будь-який інший день тижня. А по-третє…

А «по-третє» взагалі є таким великим дивом, що одним рядком тут не відбудешся.

Наразі наклад української книжки у 15000 примірників є недосяжною мрією для більшості авторів та видавців. Заради нього треба дуже постаратися: автор має бути відомим, назва комерційна, тоді ще треба провести масштабну акцію з привертання читацької уваги до свого продукту, бажано зі скандалом… При цьому сумарний наклад книжки з абсолютно некомерційною кілометровою назвою «Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного Андрія Ворона – як жити довго в щасті і радості» Мирослава Дочинця уже перевалив за… (видихніть)… ДВІСТІ ТИСЯЧ примірників! Як таке можливо?!

Виявилося, що дослідити цей феномен не так і просто. Літературознавці тут безсилі – адже жанр зазначеної книги визначити дуже важко, це не література у класичному розумінні. Ні художня, ні довідкова, ні якась інша… (Можливо, після тривалого аналізу найближчою за жанром виявиться «Велесова книга», але нехай це припущення висловить той, хто не боїться бути забитим камінцями.)

Ми звернулися за поясненнями до книгарні «Є», де зазначена книжка уже багато місяців поспіль є лідером продажу. Директор київської крамниці Катерина Федоренко розповіла, що їй справді нічого невідомо про будь-яку інформаційну підтримку книги «Многії літа…». Адже зазвичай активність читачів/покупців залежить від якихось піар-акцій, а тут… Проте нещодавно під час груднево-січневих свят один покупець придбав десять примірників «Многії літа…»! Решта були скромнішими – купували по п’ять… Зрозуміло, що на подарунки, але такий ажіотаж і не снився іншим українським видавцям. Чи, може, комусь таки снився?..

Катерина Федоренко каже, що сама подарувала цю книгу своїй матері. Єдиним секретом успіху «Многії літа…» вона вважає простоту цієї книги, глибину думки і потрібність людям. Адже ця книга адресована всім! Тим більше у нашому суспільстві великий попит на таку книгу…

Людина, котра обіймає посаду директора книгарні «Є», за визначенням є реалістом – адже вона відповідає за велику справу і має справу з грошима. І коли ця людина просто висловлює свій захват від книги, яку продає – це багато вартує! Утім, погортавши «Многії літа…», мимоволі погоджуєшся з Катериною Федоренко. Майже фізично сприймається світло, що струмує з її сторінок, і в роті з’являється смак джерельної води. Що за диво?

Звичайно, ми звернулися до самого Мирослава Дочинця – тим більше що він є і автором, і видавцем цієї книги. Пан Мирослав підтвердив, що ніякого секрету тут немає!

Мирослав Дочинець видав «Многії літа…», уже бувши автором дванадцяти книг. Звичайно, і видавничий досвід, і письменницька майстерність (окрім таланту, який людині задається в базових налаштуваннях) зіграли свою роль. Але головна запорука успіху – це постать 104-річного Андрія Ворона, який уміє правильно жити і легко ділиться своєю мудрістю. Його знання дуже прості, зрозумілі – і водночас несподівані. «Многії літа…» не можна прочитати запоєм – це книга, яку хочеться перечитувати, і щоразу бачиш у ній щось нове… Адже це досконала духовна практика, яка, з одного боку, загальнолюдська, а з іншого – є в ній щось таке… щемно-українське…

Інше, вже сюжетне, художнє осмислення життя Андрія Ворона лягло в основу останньої наразі книги Мирослава Дочинця «Вічник». Цей роман висунуто на здобуття Шевченківської премії. У топі продажів книгарні «Є» «Вічник» стоїть на другому місці, поступаючись лише «Многіїї літа…». Отже, можна просто написати достойну книжку – і далі вона сама знайде свого читача? Чи все-таки є якісь додаткові прийоми, котрі допомагають цій достойній книжці?

 

Арт-менеджер книгарні «Є» у Вінниці Олександр Вешелені: Безперечно, книжки Мирослава Дочинця цікаві і багато в чому неординарні. Однак, як працівник книгарні, я передусім зацікавився стратегією «просування» його книжок. Книжка «Многії літа…» з початку свого успіху мала кілька цікавих атрибутів. Зокрема, на обкладинці було чітко написано, про що ця книжка – але це нині вже не новинка. Тим цікавіше, що до цього додавалася інтригуюча фраза «Книга, яка передається з рук у руки». Далі – більше! Роман «Вічник», написаний на основі життя старожила Андрія Ворона, спершу мав коричневу обкладинку із зображенням свічки. Тоді ця книжка не входила в ТОП-20 нашої мережі. Однак щойно на обкладинці було продубльовано фото Андрія Ворона (аналогічно до «Многії літа…»), книжка одразу увійшла у десятку найбільш продаваних. А нещодавно, після розпродажу усього тиражу, вийшло уже «25-е видання» українського бестселера, причому тепер усі книжки Мирослава Дочинця, видані у його видавництві «Карпатська вежа», оформлено в єдину серію «Яблуко слова», з відповідною нумерацією (вийшло вже 7 книжок автора). Таким чином, самі лише «Многії літа…» зробили автора і видавця одним із найзатребуваніших на книжковому ринку України. Що, безперечно, є великим позитивом, адже вітчизняний автор здобуває надзвичайно широку читацьку аудиторію – від бабусь до бізнесменів.

 

 

Мирослав Дочинець, автор та видавець: Близько 200 тисяч «Многих літ…» продано за три роки. Це не рахуючи піратських накладів на Львівщині і під Києвом. Про засилля ксерокопій і електронні роздруківки мовчу.

Книжка успішно продається в Києві на Петрівці, в «Сяйві», в столичній мережі «Сварог», в книгарнях Житомира, Чернігова, Одеси, Дніпропетровська, Донецька, Вінниці, Харкова, в Криму, а на Західній Україні – майже в кожному райцентрі і в деяких селах. Чимало беруть церковні лавки, монастирі, товариства натуропатів, просто волонтери. Є з десяток активних пенсіонерів, що продають її тисячами примірників в електричках, на фестивалях та інших здвигах людей. Звичайно, маючи з цього добрий заробіток – щонайменше долар з примірника. Добра третина книжок розходиться Укрпоштою на приватні замовлення. Видавництво відправляє їх щодня в усі кінці. І нарешті – українська діаспора, що доправляє книжки для своїх в Італію, Іспанію, Чехію, Англію, США, Росію, Молдову, Білорусь. Щомісяця декілька коробок забирає посольство Росії в Україні.
Для просування готової книжки я не зробив жодного поруху. Але я все зробив до того – написав її. Я знав, що вона матиме успіх, але не сподівався, що такий. Людям на часі потрібне духовне скріплення, опора в чесному, правдивому, тихому слові. Вони кажуть, що знаходять це в «Многих літах…» і «Вічнику». Отже, ніяких рекламувань і промо-акцій з мого боку не було. Я навіть не знаю, що це таке. Не я, а книжки ведуть мене до людей. А самі ходять своїми стежками, переходять з рук у руки.

Щодо «Вічника», то протягом року реалізовано 23 тисячі примірників, в тому числі у російському перекладі. Книжка з’явилася на початку 2011-го. Всього вийшло 9 видань.

Атанайя Та