Книжкове літо: політики подалися в літературу

Цього літа було більше можливостей для читання, ніж минулого: кажуть, на одному з пляжів Одеси навіть відкрили безкоштовну бібліотеку. А наступного року вже можна буде перепливати з романом у руках (ногах) озеро або купатися з книжкою в морі, бо в продажу з’являться водонепроникні книжки. А поки що літо-2011 добігло кінця, книга ліниво повертається на круги своя, тобто на полички книгарень та до рук читачів. А там тим часом уже розмістилася інша література, писана політиками, які віднедавна виявили великий інтерес не тільки до письменницької праці, але і до читання художньої літератури. Тож, розберемося з усім по черзі і в логічній послідовності.

 

Сюрпризи літа

Кілька політиків вирішили не відставати від своїх колег по портфелю, таких, як Анна Герман, Дмитро Табачник, Володимир Литвин, та заявили, що випускають по власній книзі. Так, Микола Азаров у співавторстві з Міністром фінансів України Федором Ярошенком та радником Міністра фінансів України Сергієм Бушуєвим написав книгу із довгою назвою – «Інноваційні механізми управління програмами розвитку». Видавці вже встигли назвати книгу «економічним бестселером». Але найбільше всіх здивував Віктор Янукович, який написав твір під назвою «Україна – країна можливостей». Віденське видавництво «Мандельбаум Ферляг» збирається опублікувати книгу українського Президента в перекладі англійською мовою. Янукович окреслив тему нової книги так: «Я прагнув чесно і неупереджено викласти свою позицію як Президента України, громадянина, патріота з найгостріших і животрепетних проблем – про шляхи розвитку та вибір України, про її місце у світі та її відповідальності за цей світ, про те, як поліпшити життя людей і побороти найбільше зло на сьогодні – корупцію, як об’єднати Україну на шляху до вирішення найболючіших проблем держави і суспільства». Автор запевняє, що найближчим часом твір має вийти німецькою, українською та російською, тож залишається чекати.

 

Найвпливовіші письменники літа

Напередодні 20-ї річниці незалежності України журнал «Кореспондент» оприлюднив рейтинг «Топ-100 найвпливовіших українців». Серед них помічено цілих три письменника – при тому, що у минулі роки експерти обходилися одним-двома представниками літературного цеху. Так, Ліна Костенко отримала титул «літературної героїні» за роман «Записки українського самашедшого» і посіла місце в рейтингу під номером 70. Оксана Забужко завоювала 89-те місце за громадську позицію і за роман «Музей покинутих секретів», який, на думку журналу «Кореспондент», став «головною культурною подією минулого року». Андрію Куркову за популярність та велику кількість перекладів його творів іноземними мовами було видане 94 місце в рейтингу впливовості.

Проте, якщо уважніше придивитися до рейтингу, можна помітити, що людей, не чужих літературній праці, там значно більше. Бо, по-перше, очолив список президент Віктор Янукович, який є автором принаймні 21-ї книжки. По-друге, у списку присутня Анна Герман, яка теж давненько пописує та видає художню літературу і заявляє, що не бачить себе без письма. По-третє, по-четверте, і по-п’яте у списку присутній Микола Азаров, Дмитро Табачник та Володимир Литвин. Тож, на місці експертів «Кореспондента» я би дещо скоректувала ремарки біля імен у рейтингу.

 

Придворний поет літа

На цьому події, припасовані до 20-річчя Незалежності, не вичерпалися. До свята традиційно визначаються нові герої України. Тож, Віктор Янукович нагородив свого улюбленого поета, Бориса Білаша, почесним знанням «Героя України» за поетичні заслуги. Борис Білаш, як ви, певно, уже знаєте, пише російськомовні вірші, які оспівують Януковича та всі його життєві звершення, а також нелегку шахтарську і депутатську долю. Його поетичні тексти часом сягають романтичного пафосу 18 століття, а часом використовують поетику футуризму:

А не стану вдруг нардепом,

Зубы стисну, боль снесу,

Кулачищами свирепо

В глаз вдавлю назад слезу.

Тільки в мережі Інтернет можна знайти до десятка «перлів» цього поета на честь Януковича. Щоб було зрозуміло, нагадаю: згідно з указом № 00834, звання Борису Білашу, екс-депутату та екс-сусіду Віктора Федоровича, присвоїли «за видатний особистий внесок у збагачення національної культурно-мистецької спадщини, багаторічну плідну творчу діяльність» (нагадаю, що Шевченківську премію дають тільки за україномовні твори). Тож, тепер Президент України має свого придворного поета. Логічним продовженням може бути видання Білашу книжки за державні кошти. Не найгірше, думаю, на що можна використовувати бюджет, адже лексика у цього автора пристойна, тож і цензурний орган буде спати спокійно.

 

Критик літа

Коли українська літературна критика влітку відпочиває або ж дрімає десь у тіні вишневого садку, то на допомогу приходить голова Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник. Табачник прочитав твори радника Президента України Ганни Герман, а саме: «Піраміди невидимі» і «Червона Атлантида». І розказав про свої враження від прочитаних текстів таке: «Можу сказати, що мені були дуже цікаві ці обидва твори. Оскільки це, звичайно, абсолютно новий пласт сприйняття життя». Табачник зазначив, що деякі персонажі «Червоної Атлантиди» є впізнаваними: «Можу сказати як киянин, який весь час «крутився» в журналістських колах, що деякі персонажі дуже прозорі до впізнавання. Це дуже цікаво. Тому що в одній із трьох жінок-персонажів є така пані Неля, дуже впізнавана відома жінка-драматург, – сказав міністр. Якщо б у Табачника був радник-літературознавець, то він би підказав, що є такий термін, як прототип літературного героя. Тож, прочитати – не означає вміти проаналізувати твір. Думаю, у такий самий «компетентний» спосіб зникають твори зі шкільної програми з української літератури.

 

Тенденція літа – політики вчаться читати

Політики ніби домовилися хором озвучити власний список літератури на літо. Принаймні так виглядали постійні повідомлення в новинах про те, хто з них і що читає. Так, радник президента і, за сумісництвом, українська письменниця Ганна Герман зізналася, що найбільше любить читати античних філософів. «Це мої настільні книги. Це книги, які я перечитую», – підкреслила пані Герман. Саме тому у неї на робочому столі завжди лежать книги Марка Аврелія та Сенеки. «Це те, що мене ставить на ноги в періоди найбільш напружених психологічних переживань», – додала вона й зізналася, що читає постійно, якщо, звичайно, не губить окулярів.

Дмитро Табачник теж висловився з приводу читання: «Я паралельно читаю завжди 4-5 книг. Наприклад, «Червону Атлантиду» Ганни Герман я читав з книгою Умберто Еко «Маятник Фуко», – сказав журналістам Табачник.

А от прем’єр-міністр Микола Азаров любить читати класичну літературу, проте сучасної категорично не любить. «Дуже люблю класику, можу в будь-який момент взяти з полки Гоголя, якщо є час, і відкриваю на будь-якій сторінці й починаю читати, мені все подобається. Читав багато разів Гоголя, особливо «Мертві душі». Так само люблю читати Чехова, теж з будь-якої сторінки. А от зараз читаю Шолохова «Тихий Дон», – зазначив Азаров усередині серпня. Щодо сучасної літератури Азаров зазначив: «На превеликий жаль, сучасні письменники не можуть порадувати читача такими поетичними текстами. Важко змусити себе почати читати, як правило, перша ж сторінка відбиває бажання читати далі. Може, я занадто причепливий. Але змінювати смаки вже не буду», – сказав він.

Колишня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко у перервах між засіданнями суду та іншими подіями нелегкого життя в СІЗО віддає перевагу не лише телевізору та комп’ютеру, а й читанню. Її «ґратований» список літератури досить великий і різноманітний: роман Василя Шкляра «Чорний Ворон», «Війна кінця світу» Маріо Варгаса Льоси, «1Q84» Харукі Муракамі, «Повний назад» і «Історія краси» Умберто Еко, «Непрості» Тараса Прохаська, а також твори Антона Чехова, Кримінально-процесуальний кодекс і Конституція України.

Нагадаю, що започаткував традицію повідомлень списків читаної літератури із СІЗО екс-міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко, який у листах із-за ґрат писав свої відгуки про прочитані романи, серед яких «Чорний Ворон» Василя Шкляра, «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко.

Певно, політики зробили висновки: 1) якщо ти опозиція, говори про сучасну літературу, щоб хоч якісь новини із твоїм іменем з’являлися в ЗМІ;  2) якщо ти влада і не маєш, що сказати, згадуй класику, бо сучасні письменники нічого доброго про владу не пишуть.

А може, мені здається, і просто у нас стало модним читати.

 

Тож, огляд літа виглядає дещо «політичним», принаймні липень-серпень (про червень ми вже писали раніше). Будемо сподіватися, що читання пішло політикам на користь і вони згадають про свою улюблену книжку, коли голосуватимуть за якийсь черговий законопроект щодо оподаткування книговидавництва.

Любов Якимчук